Потрібний чесний людський і професійний погляд збоку на ситуацію у стосунках і на мою особистість взагалі

Чоловік ходив відпочивати і випивати з друзями після роботи і по вихідних, їздив в подорожі у відпустках з друзями без нас з дитиною. Крім цього на спільному комп'ютері помітила, що він переписується з подружками і колишніми дівчатами. Апогеєм стала сварка з його мамою, під час якої вона мене принижувала, він за мене не заступився. Я стала збирати речі, щоб поїхати від нього з сином. Він сказав що одружувався не для того, щоб за пів року розлучитися, дивним чином мене це зупинило.

І далі між нами нічого не вирішувалося про його спілкування з подружками і колишніми, про увагу, про від'єднання від свекрухи.

Я поступово також почала з кількома колишніми спілкуватися. Врешті не відчула в цьому ніякого контакту, радості, сенсу і закинула. Через деякий час почала працювати дистанційно і спілкуватися з колегами. Спілкування не в плані дружнього, а флірт і тп.
В якийсь момент думала що розлучуся з чоловіком і побудую відносини з одним із таких колег. Але врешті відчула, що нема симпатії і тп. Та було і далі спілкування такого роду з колегами, де був флірт чи моє сподівання побудувати стосунки.

Ще до народження дитини я займалася хендмейдом і просувала свої товари в інтернеті. В мене була трішки популярна сторінка в соцмережі, і час від часу мені писали мужчини з пропозицією познайомитися. Мені подобався сам факт уваги, але не зацікавлювали ті чоловіки і я відмовлялася від знайомства одразу або майже одразу. Але одного разу коли мені написав мужчина до якого відчула інтерес, і в той же час був дуже напружений період з чоловіком, я підтримала це спілкування. Мужчина покликав на каву, чоловік якраз в той час збирався у відпустку з друзями, а мене з сином послав до родичів на той період. І я погодилася на каву.

Я зустрілася і поспілкувалася з тим мужчиною, ми сиділи в його машині десь годину спілкувалися. Коли мені подзвонила сестра, яка приглядала в той час за сином і він капризував, та мені пора було повертатися, я сказала, що мені пора. Тоді цей мужчина накинувся на мене з поцілунками та відвертими дотиками, сказав щось типу, що ми швидко, чи щось таке. і я не протистояла. Для мене така його увага означала, що я йому сподобалася і я бажана, мені цього сильно не вистачало, і взагалі зі мною з часу відколи зустріла свого чоловіка, вперше хтось спілкувався годину і приділив мені увагу (чоловік цього не робив).

Потім той мужчина, який був одружений, і до зустрічі сказав, що з дружиною просто співмешкає через дитину, питав, чи я не говорила нічого його дружині. Потім заблокував мене і мене це дуже зачепило.

Чоловік після своєї відпустки приїхав миритися і ми домовилися, що будемо щось налагоджувати.

Я повернулася до чоловіка. На практиці нічого не налагоджувалося.

Я страждала за тим самим мужчиною, який мене заблокував. І в той же час кинулася в роботу, і досягла деяких успіхів. Жила з чоловіком, іноді спілкувалася з колегами (флірт) і в той же час сподівалася що зароблю на житло, переїдемо від свекрухи і все налагодиться.


Раптово незаплановано завагітніла вдруге (було незручно відмовити якогось разу чоловікові в сексі, коли він був напідпитку і був дуже напористим, зазвичай спрацьовувала “контрацепція” типу перерваного статевого акту, але цього разу не вийшло вчасно зупинитися). Хоча дитина була не планована, я була їй рада бо в принципі хотіла народити двох дітей. І я зберегла вагітність і народила. Дуже старалася заробити якомога більше щоб купити до народження дитини житло, але вийшло зібрати не достатньо для тих варіантів, які бачила в оголошеннях. В чоловіка дохід був дуже малий, тобто єдиний спосіб відкладати була моя робота. Я працювала на ізнос. Коли народила, чоловік запропонував за мої гроші купити авто, бо тепер 2 дітей і треба, а його службова автівка, якою користувалися раніше, зламалася і вкладати в ремонт не хотів бо не своє. Я погодилася витратити кошти на авто, бо дійсно треба якось пересуватися сім'єю, а ми ще й живемо далеко від центру, і громадського транспорту тут нема.

В той самий час як я народила доньку, свекруха стала лежачою на кілька місяців по здоров'ю, в результаті я після виписки доглядала немовля, сина, коли він був не в садочку, лежачу свекруху і її господарство, і в той же час намагалася продовжувати свою дистанційну роботу. Час від часу мала спілкування також з колегами, щось типу флірту.

Той самий мужчина, який мене після тієї зустрічі заблокував, кілька разів ще написував мені, але я вже не залучалася в спілкування з ним.

Я трохи вигоріла з своєї роботи, і почала “шукати себе”, тобто випробовувати інші ніші, але в мене особливо нічого не виходило. Мій дохід поступово зменшився.

Почалася пандемія, чоловік змінив роботу на більш прибуткову, в результаті чого він вже не міг возити дітей в садочок, бо це не підходило йому по графіку. В час пандемії діти більшість часу були вдома і я їх доглядала. Було важко і я залишилася майже без доходів, але принаймні не треба було турбуватися про те, як дістатися до садка, а потім до школи, бо вони були на карантині.

В той час я знайшла розраду в літературній творчості і досягла деякої популярності в інтернеті, і в мене завжди було з ким поспілкуватися онлайн - і на тему творчості, і якась увага від мужчин типу флірту. На мою творчість чоловік навіть не дивився і не розумів нащо я пишу.

В якийсь момент мені знову почав писати той самий мужчина. Він проявив визнання і цікавість до моєї творчості, цікавився моїми справами, робив компліменти.

В той же час мій чоловік, який часто приходив додому напідпитку, з яким ми жили в одній кімнаті з маленькими дітками і зі свекрухою за стіною, якось попросив мене “не будь бревном” в ліжку. Тобто він зі своєю п’яною пристрастю не зважаючи на умови, в яких ми були (інтим був можливий лише коли діти міцно заснули за шторкою і поводити себе слід було беззвучно, щоб вони не почули нічого зайвого) хотів від мене якоїсь розкутості і гучної пристрасті. Мене це глибоко образило.

Тоді в мене почалися з тим мужчиною переписки інтимного характеру. Він почав мені надсилати свої оголені фото та інтимні відео і просив від мене такого ж. Мені було ніяково, незручно, не по собі, але я піддалася на це, сподіваючись, що в нас таким чином налагодяться стосунки. По суті ми стали віртуальними коханцями. З якогось боку мене це підтримувало, я почувалася бажаною і визнаною. В той же час думала, що він зараз самотній і через мене у свій час розлучився з дружиною. А я навіть не знаходила можливості зустрітися з ним (я жила з чоловіком і стала матеріально залежною від нього). “Коханець” якісь раховані дні спілкувався зі мною, потім блокував. Потім знову виходив на зв’язок і знову блокував. Мене це сильно зачіпало. Якийсь час я наче була закохана в нього. Він же давав краплю близькості і відштовхував.

Пізніше я дізналася, що весь той час він мав іншу жінку, з якою по-суті жив в шлюбі, тільки не офіційному.

В той самий час я усвідомлювала, що по-суті зраджую чоловіка, і піти не можу. Відчувала провину і приховувала це. Ні налагодити стосунки, ні розлучитися не знаходила можливості.

Якогось разу навіть зустрілася з тим мужчиною, коли в чоловіковій переписці побачила, що чоловік з якоюсь жінкою домовлявся про зідзвон і тд (це було як остання крапля для мене, і як самовиправдання). Під час зустрічі ми почали цілуватися і займатися сексом, але він в процесі відштовхнув мене, сказав, що йому такі зустрічі не потрібні і вкотре заблокував мене.

Коли пандемія пішла на спад, і дітям треба було регулярно в школу та садок, я була в крайньому відчаї, бо чоловік возити дітей на заняття не міг через свій графік, я не маю прав і авто, а пішки реально занадто далеко і складно. Якийсь час ми їхали з чоловіком і чекали в центрі в авто, поки час було йти в садок і школу, потім в чоловікової сестри, яка ближче до центру, але це не було зручно…
Я була на грані депресії, в мене вже реально були думки про смерть. Але я знайшла недорогу квартиру в центрі і вмовила його переїхати.

Якраз тоді я отримала гроші за продаж того самого автомобіля, який колись за мої гроші купили для сімї, але потім він на роки застряг на ремонті в чоловікових знайомих, і врешті мені просто за нього повернули якусь крихітну суму, в рази меншу, ніж була ціна при покупці. Також я мала роботу в одному проекті, яка давала мені непоганий дохід, і ми домовилися, що я сама платитиму за квартиру і комуналку.

При переїзді я доклала багато зусиль і грошей, щоб навести порядок в квартирі, зробити косметичний ремонт, придбати все необхідне.
Чоловік критикував мої зусилля, бо типу це не наше, а мені було соромно жити з дітьми в такому житлі (стіни в плісняві і тд). Ще він переживав, що я візьмуся за ремонт, а мені не вистачить грошей і доведеться доплачувати йому. Були моменти коли це підтверджувалося - наприклад, просила докупити фарби, коли не розрахувала свої ресурси.

Коли жили на квартирі, чоловік жив на дві хати - вихідні і відпустки він і далі господарював з мамою.
Порядок на квартирі був на мені, в той же час він допомагав сусідам та колегам нарозхват. Мінімум 3 рази на тиждень приходив п’яний.

Я дуже сподівалася, що в нас щось налагодиться, коли ми переїдемо від свекрухи, але цього не склалося. Я на стресі від порядків на квартирі, роботи і дітей, хотіла від нього ласки. Він пояснював відсутність його уваги до мене тим, що я не поголила інтимні зони і типу його це відштовхує. Мене таке сильно зачіпало і я намагалася достукатися. Бо по перше я регулярно голилась, але конкретно в той період в мене тупо всі гроші пішли на те, щоб навести порядок на квартирі і на дитячі потреби, ну і просто я була надто втомлена для цього, але це не було так, що я прям завжди не голена... Тим не менш він вважав себе правим.

Час від часу “коханець” знову виходив на зв’язок, потім знову блокувався. Я все ще відповідала йому. Але поступово відмовилася від будь-якого заходу на інтимні теми, так як не розуміла, чому він мене відштовхнув.

Почалася війна, я втратила роботу і дохід, діти сиділи вдома, і я стала більше залежати від чоловіка. Хоча я майже одразу почала шукати інші варіанти роботи, навіть з тим що діти були на мені. Мені вдавалося в найкращі часи витягувати все ще дуже малі суми.
Хоча в той же час періодично мені фінансово допомагали родичі, і дітьми, і порядком та кухнею займалася я, чоловік з часом почав тиснути на мене через фінанси, що типу все на ньому (витрати таки в більшості були на ньому, але мої гроші і з доходів і з допомоги родичів ішли в сім’ю, і я постійно намагалася знайти дохід, і доглядала і навчала дітей, і підтримувала порядок в квартирі, і нічого для себе не просила, але цього було не досить)..

Я відчувала себе винною, в тому числі думала що це його ставлення через моє спілкування з іншими. Врешті я повністю припинила будь-яке спілкування з іншими чоловіками, і те що з натяком на флірт, і дружнє, творче чи професійне - тупо все.

Стосунки все більше псувалися, мене стало особливо непокоїти його зловживання алкоголем. Він проблем не бачив.
Хоча потрапляв в лікарню і по інструкціях до ліків було ясно, що лікують від алкоголізму (лікарі цього не називали вголос), він вважав, що він потрапляє в лікарню через фінансовий стрес бо я не заробляю і він все тягне на собі.

Я намагалася але мені ніяк не вдавалося вийти на нормальний дохід дистанційно, офлайн роботи звичайної я боялася, бо як діти (спочатку дошкільного і молодшого шкільного, потім молодшого шкільного віку), садок та школа працювали нестабільно…

Потім власниця продала квартиру, ми не знайшли ніякої посильної альтернативи. Чоловік аргументував це тим, що я не заробляю. Переїхали до свекрухи. Знову конфлікти. Вона порушувала межі дітей і не розуміла що не так, принижувала мене і тд. Він сказав заробиш на квартиру і комуналку, тоді переїдем.


Він купив собі кращу машину, плюс є ще стара, що потребує ремонту. Але за фінанси постійно проблеми. Каже що машина наполовину за позичені гроші і він не знає як віддати і тд. На мої пропозиції продати стару машину і нинішню, повернути борг і придбати посильне по фінансах авто ніякої реакції.

Щоб водити дітей до школи доводиться їхати з ним вранці до центру і чекати початку занять вдома в його сестри, потім там же чекати після школи, щоб поїхати додому. Весь догляд за дітьми, виховання, піклування, доставка до школи по-суті на мені. Старший може ходити сам (і він зазвичай виходить раніше сам) але меншу я все ще воджу, плюс на тривоги дітей просять забрати і відпускають лише з батьками. Особливо складно було взимку, коли ні світла, ні тепла, ні зв’язку. По суті виживання. ВІн не бачив труднощів для мене і дітей.
Претензії, чому я не влаштувалася на роботу.
Я намагалася навіть на офлайн, хоч і переживала як це буде. В одному місці випробувальний період і мене не взяли, бо я занадто стара/повільна (молодий колектив), на інших - не погодилися на умову, що буду відлучатися привести дитину зі школи, ще варіанти - брали контакти але не зв’язувалися. Я виснажилася і перестала шукати офлайн. Пробувала онлайн, нічого не виходило.

Майже весь попередній рік по фінансах я була на нулі. Хоча намагалася відновити дохід на хендмейді і продажах, не вийшло. На творчості не вийшло. На фрілансі як раніше (копірайтинг) навіть не могла братися - вигоріла.

Залишати дітей на свекруху на літо щоб піти на роботу офлайн поки канікули не наважилася, бояалася що вона буде до дітей як до мене, як до своїх дітей і інших внуків (словесні приниження, порушення меж, фізична агресія)

Врешті за літо все ж почала отримувати на дистанційній діяльності хоч символічні суми (авторські винагороди з продажу візуального контенту), але вже радію що не нуль і не в мінус (по декілька сотень), і з надією, що є перспектива накопичувального ефекту і зростання. Але це все ще на даний момент не достатня сума, щоб орендувати навіть найдешевше житло і сплатити комунальні послуги.

Паралельно відбуваєтья таке, що вже декілька років по разу-два-три на тиждень конфлікти з чоловіком після яких я ридаю, опускаюся на саме емоційне дно відчаю і безпорадності.

Постійне невдоволення і розуміння, що нічого не налагоджується.

Потім ще усвідомлення, що насправді ніколи і не було ні емоційного контакту, ніякого благополучного зв’язку, але я не бачила - то через власні помилки, то відволікалася на проблеми дітей і тд.

Періодично думки, що точно розлучуся, потім з якоїсь дрібниці народжується сподівання налагодити стосунки яке врешті не виходить.

Щодо мого спілкування з іншими чоловіками, якогось разу чоловік побачив в моєму телефоні переписку з іншим в якій був флірт і погрожував вбити мене і дружка.
Тоді як він сам за час наших стосунків: зідзвонювався, переписувався, спілкувався наживо навіть при спільному проведенні часу в компаніях з подружками та колишніми дівчатами, їздив в гості до кумушки без мене, ходив до сусідки по офісу провести час, має телефон на паролі який я не знаю, і носить телефон завжди з собою (в т.ч. в туалет), і це тільки з того, що я знаю точно. Коли ці його дії обговорювали недавно, то говорив що не знав що для мене це не ок, якби знав то б не робив. А потім ще минулоріч мав спілкування з подружкою, про яке збрехав, аргументуючи тим, що я б психувала якби дізналася, тому мусив брехати.

Щодо розлучення, коли про це заходила мова, було що говорив не віддасть дітей, що діти лишаються з ним, поки я не знайду нормальну роботу, недавно говорив що нехай діти в разі розставання будуть 2 тижні з ним, 2 тижні зі мною.

На сьогодні я усвідомлюю, що чоловік не є для мене привабливим ні фізично, ні по характеру, ні по ставленню до мене. І ніколи не був. Дивно, що я вирішила будувати з ним стосунки з самого початку. Зрозуміло, що хотіла втекти з неблагополучної батьківської сім'ї, але чому саме вибрала непривабливу для себе людину.

Так само щодо хлопців, з якими зустрічалася і до чоловіка, і з якими фліртувала вже будучи в шлюбі - мені не подобалися ці чоловіки. Якщо говорити про “коханця”, то теж мені не до кінця зрозумілий його характер і швидше ні ніж так, і вцілому не подобається його ставлення до мене, хіба що фізично був для мене привабливим, але вживу я бачила його лише двічі. і те не всі його дії мені були приємними…

Зараз я усвідомлюю, що моє спілкування з іншими чоловіками, а саме те, яке включало поцілунки, секс, петинг, переписки сексуального характеру, спілкування яке приховувалося від чоловіка - це зрада і негідні вчинки. Я собі це виправдовувала віддаленням з чоловіком, образами на нього за його спілкування з іншими жінками і нестачею уваги, контакту, але зараз я чітко усвідомлюю, що для мене так в будь-якому разі неприйнятно і я не хочу і не маю наміру сама так поводитися, і хочу партнера, який це поділяє. В принципі для мене таке і ніколи не було цілком прийнятним, це було щось наче не зовсім усвідомлене, можливо також на фоні того, що спостерігала відкриті зради в батьківській сім'ї і чула від своїх близьких про зради як про щось нормальне. Попри все мені зараз чітко зрозуміло, що таке не є ок і я зробила висновки і більше не відступлюся.

З чоловіком проговорювала це, хоча не зазначала, що в мене конкретно були поцілунки, петинг і секс з іншими, але говорила щось в загальних рисах, що було спілкування з іншими, яке порушувало всі межі того, що вважаю прийнятним в парі, і що вважаю це помилкою і не планую більше таке робити, і відповідно хочу від нього такої ж вірності. Вважаю його деякі вчинки теж зрадою, хоча він зі свого боку не розкаювався і про своє ставлення в минулому не визнавав як таке що завдало болю.

Коротше я можливо хотіла, щоб він розкаявся так само і щоб ми обоє відновлювали довіру і будували стосунки, які нам обом ок.

Натомість стало тільки гірше. Або просто стало помітно, що між нами не виникає ніякий стабільний контакт, нема поваги, любові, тепла.

Мені здається, що між нами вже нічого неможливо налагодити, і що ці стосунки ніколи не будуть такими, щоб я була задоволена.

Довгий час я думала, що я в цьому винна, через зради і гроші. Але щодо зрад я усвідомила помилки і більше не зроблю такого, як би не було важко. Хотіла б цієї впевненості і щодо нього, але не впевнена через його дратівливість до мене, відсутність емоційного контакту і запаролений телефон. Щодо грошей, тут так, чоловік приніс в сім'ю більше грошей, але я теж і приносила гроші з власного доходу і з того, що давали мої родичі, і я вклалася в догляд за дітьми і побут, тож хотіла б щоб це достатньо цінували вже як є, ну а далі я над цим працюю.

Щодо дітей мені страшно, щоб вони залишалися навіть по 2 тижні з ним в разі розлучення, з іншого боку і боюся, як би я справлялася сама. Хоча вони ростуть, і ще якісь роки, і вони взагалі поїдуть в коледж… Тож тут теж потроху стає менше страхів.

Мета мого допису - зрозуміти, чи виглядає, що є якісь шанси для налагодження, чи як остаточно впевнитися, що єдиний шлях - розлучення.

Маю кілька прохань до психологів сайту:
- дуже прошу не відповідати, якщо ви використовуєте штучний інтелект для написання або редагування відповіді, я багато “спілкувалася” з ші, і від психологів ші-шні відповіді на живі відверті тексти сприймаю як знущання і зневагу;
- дуже прошу не пропонувати звернутися на психотерапію особисто, я це й сама розумію і по можливості працюю з психотерапевтом/з консультантом особисто, зараз є потреба звернутися сюди, і для мене консультації на цьому сайті теж є суттєвою підтримкою і допомогою;
- дуже прошу віднестися делікатно і з повагою.

Щиро дякую за увагу!