Live:
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 8 hours тому: «Вітаю ! Мені здається, у вашій ситуації проблема не стільки в тому, що вам потрібно навчитися думати про себе «я найкраща», скільки в тому, що ви ніби не дозволяєте собі займати д»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 8 hours тому: «Вітаю У Запоріжжі Кузьміна Юлія Вітальївна -гарний фахівець https://e-likari.com.ua/ru/doctor/kuzmina-iuliia-ruslanivna/»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 9 hours тому: «Доброго дня. Насправді, я розумію, як Вам важко. Ви дуже влучно описали свій стан. "Ломка" саме так реагує психіка людини на любу залежність, в тому числі, і психо-емоційну. Пев»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: montana Age: 22

проблемы с родителями

Мне 22 года. я замужем. живу с мужем и с моей бабушкой. есть младшая сестра. считаю себя спокойной и не конфликтной. Моя мама (как мне кажется) властный человек. любит руководить людьми. чтобы всё было согласно её видению жизни. папа - наоборот - мягкий и поддатливый чужому мнению. С недавних пор они решили что я плохая дочь. я 6й год живу в другом городе от них, когда ко мне приезжают родители -начинается "ученье меня жизни". с её слов я всё делаю не так - не такой у меня режим дня, я не то/не так ем/одеваю/смотрю, не правильно себя веду, не правильно отвечаю на вопросы ей и чужим людям, не правильно трачу деньги. я не благодарная, унылая и муж меня бросит "а ведь они обо мне заботится". нравоучения происходят следующим образом - меня вызывают "поговорить" или обсудить моё поведение - я сажусь на край дивана (чтобы мама видела моё лицо) и начинается воспитательный процесс. всё это заканчивается тем, что я сижу молчу и плачу. на все мои реплики - то что я уже взрослая у меня есть своё мнение/чувства и тд - мама/папа обижаются (!) и могут не разговаривать со мной неделями. а теперь всё наше общение сведено к минимуму, и даже если , например, в прошлый раз, - разговаривали нормально и непосредственно - то сегодня со стороны родителей идут очень короткие холодные фразы, не спрашивают как у меня дела, здоровье и тп - а это как минимум странно за 3 месяца не спросить. на мой вопрос - в чём конкретно я виновата и когда я вела себя неправильно - ответа не дают, (говорят то что должна вести себя как родная (!) дочь, что у меня эйфория (?) и что если они что то мне говорят - это не просьба).
Я не знаю что мне делать с тем что я их боюсь, и не могу дать отпор. с тем что они не воспринимают меня как взрослую и самодостаточную. я не могу понять почему я плачу и что с этим делать.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?