Закоханий в мене чоловік знайшов собі жінку

Добрий день.
Я прочитала вашу історію, і в мене склалося відчуття, що ви, насправді, отримали, що хотіли. Ви писали, що хотіли зупинити зустрічі, інтим з іспанцем, говорили йому про це. Він вирішив почати стосунки з іншою.

Ви говорите, що ваш чоловік гарний, що він вам рідний і у вас гарні стосунки.

Що означає "як взяти себе в руки",я не зовсім розумію,в даному контексті.

Що для вас означає "залишатися собою"?

Ну і про забути людину, з якою у вас були 1.5 роки відносини (не впевнена,як ви це називаєте) - що це означає?

Уточніть, будь ласка.

Доброго дня.

Видається, що вся ця ситуація стосунків з іспанцем викиликає у Вас багато суперечливих емоцій та бажань, особливо між "розумом" і "серцем".
З Вашого прояснення що означає "взяти себе в руки" до попередньої відповіді, хочу підмітити, що Ви наче ставите собі одразу непосильну задачу. Бажання викинути цей досвід, стерти його, є фізично не можливою. Його можна тільки пройти, пережити. Для цього, в першу чергу, треба відкрито встати навпроти тих почуттів і тих стосунків.
Визнати які вони були, що Ви почували і почуваєте зараз, коли цей чоловік наче "зрадив" Вас. Приділити увагу почуттю провини, яке Ви згадуєте по відношенню до чоловіка. В кінці кінців, пережити втрату цих стосунків, які мали для Вас свою цінність, хоча Ви ніби не до кінця приймаєте, що так може бути.
Бо Ви не можете просто виріхати його із пам*яті, і змусити себе перестати хотіти контакту з ним, спілкування. Але те, що Ви хочете цього не означає, що Ви маєте йому писати. Можна хотіти цього, але не робити, бо щось інше для Вас цінніше.
І з часом, при певній роботі з почуттями, вони пройдуть самі.

І, такий ще момент, як гадаєте, чи було б Вам легше залишити ці стосунки у минулому, якби тим, хто їх закінчив були Ви?

Доброго ранку!

Закоханий в мене чоловік знайшов собі жінку

Що мене турбує? Мої почуття.

Саме так - ПОЧУТТЯ. Різні почуття - до нього, до себе, до чоловіка, до всього того, що було і що сталося. Всі вони мають місце у Вашому серці. І всі, кажу без перебільшення, мають право на існування, бо Ви - ЖИВА людина, Ви жінка, що через війну мала виїхати за кордон і там адаптуватись.

Також, окрім почуттів, в цій історії ЗАДІЯНІ Ваші очікування і Ваші уявлення про те, як воно в ідеалі (Вашому ідеалі) має бути.
Йдеться про дружбу, про право помилятись, про спосіб зміни формату взаємин тощо.

Ось тому, нічого не варто відкидати або змушувати себе щось забути, викресливши з пам'яті.
По-перше, це неможливо фізично.
А, по-друге, і не потрібно.
Ви спитаєте, Чому?
А тому, що це буде шлях війни з собою(!)
За наказом з голови почуття не зникають. Навпаки, всупереч наказу чинять опір і міцнішають.

Яка ж альтерантива? Дати собі можливість усі почуття ПРОЖИТИ(!) Без осуду себе. З прийняттям і турботою, щоби ця сторінка Вашої історії Вас саму багато чому навчила і багато чого дала на майбутнє. Наприклад, у способах задовлення власних потреб. Той іспанець допомагав Вам чимало їх закривати. Тепер вони відкриті, болять і потребують уваги...

Я помітив, що в іншій країні Вам конче був потрібен діалог, де є увага, сприйняття та підтримка. Теперішній вакуум в цьому плані можна закрити у співпраці з психологом. На додачу до всього, зможете краще пізнати себе через контакт з тим, хто побачить та відчує Вас.

Вітаю
іспанець на 15 років старший закохався в мене. Я за натурою супер “правильна дівчинка“, відмінниця і вірна людина.[/quote]

Я плакала, що вже скільки років не бачу батьків, він гладив мене по голові як маленьку.

Не було і дня щоб ми не спілкувались. Я розповідала йому все, що ставалося в моєму житті. Мої робочі моменти, моє навчання, ситуація в Україні...
Коли він обіймав мене, я відчувала себе щасливою точно.

Також як людина з логікою, я розумію, що мій чоловік в рази кращий. І що з цим іспанцім мені б життя не було.

Коли я читаю ці вислови, в мене з,являється думка, що мова йде не про чоловіка як чоловіка, а про батьківську фігуру, І ця фігура поєднує в собі обох батьків. Тобто, іспанець дає вам зараз те, чого ви найбільше потребуєте "-безумнової любові й прийняття", максимального залучення в ваше життя й захоплення. Тому, в мене виникла ідея, що ваші почуття до нього більше "дитячі" ніж жіночі.( якийсь незакритий " гештальт" з батьками ). Ви не пишите, що захоплюєтесь ним як чоловіком, людиною, що вам з ним цікаво, Ви не бачите особистість, а тільки його відношення до вас. А відношення може змінюватися, тоді певно й ваші почуття будуть змінюватися, Що, в принципі й відбувається, І, якщо тоді залишається?

То виходить у вас внутрішній конфлікт між "головою та серцем".

Це запит на індивідуальну роботу з психотерапевтом. Подібні історії не про поради на форумах,а про роботу над собою - подорослішанням, розібратися в почуттях, брати відповідальність і тд

Вітаю.
Дякую за відповідь.

«Я не бачила в ньому батька, або якусь фігуру дорослого чоловіка.»
« Бачити батьківську фігуру «- це підсвідомий процес, він полягає в переносі на якусь людину ( яка « тригернула) несвідомих очікувань, що вона буде поводитися так само, як батьки, або ж відчайдушно намагатися отримати від неї те, чого батьки не дали( наприклад, унікальності?)
Коли ви є ініціатором розриву стосунків, а потім ображаєтеся на те , що вже не «кохання його життя та його королева» і що в чоловіка нова жінка , це дуже не схоже на стосунки « дорослий-дорослий «( психологічно). Ви не очікували, що чоловік «з повагою « поставиться до вашого рішення розірвати стосунки, вийде з них та піде будувати своє життя?
Але ж, так поводяться дорослі люди в стосунках: якщо їм кажуть « ні» декілька разів, вони це « чують «.

Ваше питання було в тому, як «взяти себе в руки «, тому спробуйте поєднати роботу з почуттями та логічним мислення.
Почуття- визнавати( вони є), називати ( я зараз відчуваю …), що я хочу зараз зробити ( чи можу я зараз це зробити? Ні, тоді поплачу вдома або розібʼю пару тарілок).

Подумати( виписати) що цей чоловік мені давав, які потреби закрив і як в інший спосіб я можу це отримати. Наприклад:
«…я завжди відчувала і бачила як сильно він мене хоче»
В якому стані подружні сексуальні відносини?
Яка потреба взагалі за цим стоїть?
Потреба в сексі
Відчуття привабливості
Підтвердження любові та цінності
Емоційна безпека
Самооцінка
Відчуття унікальності
Своє
Як я можу закрити цю потребу?

Доброго ранку.
Перечитала декілька разів Ваш діалог з моїми колегами.
І щоб не повторюватися, спробую зосередитися на тому, що на мою думку, може допомогти Вам психологічно впоратися з ситуацією.
Як на мене,те, що на Вашому шляху трапився саме такий чоловік, цілком закономірно. Адже, Всесвіт завжди відгукується на наші глибинні внутрішні запити та потреби.
А тепер по порядку.
Ви заміжня жінка, яка не хоче розлучатися з чоловіком. Але при цьому, дуже потребуєте тепла, підтримки, розуміння, просто нормального теплого людського ставлення, бо в чужій країні опинилися і без батьків, і без чоловіка. Це сформувало сильну потребу, насамперед, в психо-емоційній підтримці. Тобто, міг бути внутрішній несвідомий запит на стосунки без шлюбу.
А цей чоловік, якраз такий. Судячи з усього, має не перші стосунки з жінками. Отже, знає як правильно себе поводити, щоб розтопити серце жінки, даючи їй те необхідне, що вона хоче почути: "Компліменти, підтримка на роботі, допомога з мовою, невеличкі знаки уваги і смаколики"
При чому, ще й не дуже схильний рефлексувати з приводу розставання з однією, колишньою, заради нової пасії:
"Він розлучений, є 3 неповнолітніх дітей від колишньої. На момент нашого знайомства він був 3 роки в стосунках з жінкою". Три роки в стосунках - це дуже багато. Але це його не зупинило. Отже, одруження не входить в його плани з жінками. До речі, а чи запитували Ви, чому він розійшовся з дружиною маючи маленьких дітей?
Насправді, дуже схоже, що він в стосунках до тих пір, поки вони приносять йому задоволення, не захмарні складнощами і не вимагають від нього відповідальності.
Але це один бік ситуації.
А інший, знову ж таки, як на мій розсуд, може критися у Вашій дуже сильній схильності міцно прив'язуватися до тих, хто до Вас проявляє увагу та людську зацікавленість. І якщо це так, тоді одразу стає зрозумілим, чому Ви не можете знайти в собі сили розірвати з ним повністю знайомство в почати жити своєьподпльше життя щасливо без нього.
"...так, я дійсно хочу щоб мені стало легко якомога скоріше. Я навіть дала собі місяць. Не писати йому ні а якому разі. Я сподіваюсь, що через місяць мені вже не захочеться".
Те, що Ви намагаєтеся себе стримувати - це говорить про Вас, як про дуже щиру людину. Але зовсім не факт, що через місяць Ваші почуття до нього зникнуть, або що він знову не почне впадати за Вами і Ви просто не витримаєте.
Тобто, це не зовсім те і той шлях, який допоможе Вам відчути остаточне полегшення.
Основна причина не в ньому, як це не дивно. А, на мою думку, у тому, що відбувається всередині Вас. У тому почуттів самотності, яке змушує весь час триматися за нього думками та почуттями за відсутності тих же батьків, без яких Ви почуваєте себе маленькою, безпомічною дитиною. Ви знайшли в ньому таку собі ерзац опору, штучний замінник, а потрібно, щоб ця опора була всередині Вас.
Отже, якщо Ви дійсно хочете вийти з цієї ситуації оновленою та більш щасливою, потрібно починати з дитинства. "Я плакала, що вже скільки років не бачу батьків, він гладив мене по голові як маленьку". Отже, є якесь внутрішнє почуття недолюбленості, "недогладженості" по голівці. І поки буде це почуття, Ви внутрішньо будете автоматично чіплятися за все те, що він Вам дав гарного. Несвідомо, підміняючи недоотримане в дитинстві тим, що давав Вам чоловік, щоб отримати від Вас інтимну близькість.А це, повірте, абсолютно різні речі.
На скільки Ваші стосунки з батьками в дитинстві були теплими та довірливими? Як часто Вас хвалили, робили компліменти, гладили по голівці?

Edited by author 25.08.2026 08:57

Дякую Вам за відверту відповідь та за розгорнуті уточнення, завдяки яким тепер можна більш впевненіше говорити про те, що все таки могло змусити Вас піти на стосунки з іспанцем.
Людина - це дуже складна, багаторівнева особистість, більша частина якої прихована від неї самої. Саме тому нам буває так складно розібратися в тому, що рухає нами і що спонукає робити ті, чи інші речі. Адже, нами на 95-97% керує наша підсвідомість, куди закладаються всі наші попередні установки, поведінкові реакції, наші основні потреби та переживання, в тому числі, стреси та ті ж самі психо-емоційні травми з дитинства.
Ми стаємо дорослими, а отже, стаємо здатними аналізувати, робити висновки, і оцінювати себе та свої вчинки... при тому, що оперуємо лише тим, що знаходиться на поверхні нашого сприйняття.
А тепер давайте по порядку.
Ви прожили в шлюбі з чоловіком 12 років і навіть не дивилися в бік інших чоловіків, аж до тих пір, поки не спрацював зовнішній тригер "Компліменти, підтримка на роботі, допомога з мовою, невеличкі знаки уваги і смаколики", який зачепив певний внутрішній "гачок" - "В дитинстві я не відчувала сильного тепла і любові... Хвалили мене лише за розум і те, що відмінниця"...
Маленька дитина потребує безумовної любові - любові за просто те, що вона вже є. Ця потреба вмонтована у підсвідомість, як базова основа виживання малюка. І якщо з якоїсь причини дитина не доотримує тепла та прийняття батьками себе цілісної, (з помилками, невдачами, перепадами настрою, поганими оцінками...), поступово формується відчуття внутрішньої порожнечі, яка потребує наповнення. І в таких випадках ніякі, самі найкращі, логічні, свідомі пояснення, на кшталт: "...стосунки нормальні. Нормальні батьки 90-х... без грошей, часом без роботи, всі в клопотах... В більшості мого оточення були подібні батьки" не допоможуть задовольнити природню базову потребу в тій самій безумовній любові. Це те ж саме, що намагатися себе вмовити не відчувати біль, якщо зламана рука. Вмовляти, певне, можна, але біль від цього нікуди не дінеться.
Люба порожнеча потребує наповнення. Наша підсвідомість завжди прагне нам допомогти, виходячи з тих потреб, які є нереалізованими, моделюючи ситуації відповідно внутрішнього запиту, а не нашого дорослішання. Підсвідомість не знає, що Ви вже доросла,
вона лише знає, що є базова потреба дитини в теплі, розумінні, прийнятті. Саме тому Ви не можете зараз дати собі ради "Психологічно я не виводжу ситуацію", що залишається "не закритою" саме дитяча потреба в тій самій безумовній любові в дитинстві.
І іспанець, на мою думку, лише відіграв роль того, хто "розворушив" застаріле, витягнув на поверхню прихований дитячий біль, щоб підштовхнути Вас до потужних внутрішніх трансформацій та особистісного розвитку.
Він, іспанець, впорався зі своїм призначенням і тому його присутність у Вашому житті вже не потрібна. "Мавр зробив свою справу, і Мавр може іти"
Насправді, на мою думку, проблема ще глибше, бо стосується як питання ставлення до себе, стосунків з Вашим чоловіком, так і формуванням відчуття цілісності та самодостатності. (Не плутати з самостійністю). Адже, поки є всі ознаки знецінення та критиканства себе, як наслідку сформованої в дитинстві моделі поведінки "відмінниці", а отже, ідеальної, яка не має права помилятися та бути недосконалою ("Оскільки я пішла на таке, а поряд порядний працюючий чоловік - то я людина не сама краща, з гівном всередині, про яке і сама не знала. Вважаючи себе "правильною "), на превеликий жаль, Вас може і надалі продовжувати "штормити".
Бо, знову ж таки, хочу наголосити, що ситуація з іспанцем, на моє переконання - це лише "верхівка айсбергу".
І що далі? Роз'їдаючі почуття ненависті до себе, почуття провини, критики? Але ж це - найнебезпечніші з почуттів і особливо, для заміжньої жінки.
Ви готові жити наполовину?

Доброго дня.
Насправді, я розумію, як Вам важко. Ви дуже влучно описали свій стан. "Ломка" саме так реагує психіка людини на любу залежність, в тому числі, і психо-емоційну.
Певне, можна написати Вам просто слова підтримки, бо, насправді, Ви прийняли єдине правильне рішення, і дати якісь гарні поради, чи порекомендувати гарні методики, але...
По перше, в такому стані, Ви навряд чи зможете настільки зібрати себе до купи, щоб знайти сили самостійно пропрацювати свій стан. Та і перебування в одному приміщенні з іспанцем, навряд чи допоможе швидкому "одужанню", якщо залишиться "корінь" проблеми.
По друге, судячи з усього, у Вас є схильність сильно прив'язуватися до людей, які проявляють до Вас збільшену увагу та беруть у Вашому житті щиру участь. Зокрема, до таких чоловіків. А така залежність, знову ж таки, родом з дитинства. І це не можливо просто відкинути. Бо переважна кількість наших реакцій, установок та поведінкових моделей формується саме в дитинстві.
Підкажіть, будь ласка, а як Ви реагували на розлуку з батьками в дитинстві? Також, будь ласка, згадайте, закоханості в юності, до шлюбу. Як Ви реагували на розставання з тими, в кого були сильно закохані?
Третє. Такі стані - це закономірна реакція, коли ми "злипаємося" з коханою людиною, несвідомо переносячи весь центр свого життя на неї. Тобто, весь фокус уваги зосереджується на ній і ми повністю втрачаємо себе, як окрему, самодостатню особистість.
Четверте.
Знову ж таки, я висловлюю суто свою думку.
В даній ситуації, іспанець - це лише той тригер, який витягнув на поверхню глибинну проблему, яка була "приспана", поки Ви перебували в шлюбі. Вам життя дало чоловіка в шлюбі не схильного до якихось проявів почуттів та компліментів, на мою думку, не просто так, а, знову ж таки, через цю саму схильність. Бо саме з ним Ви змогли не втратити себе в стосунках. Тоді як з таким, як іспанець було б зовсім по іншому і я б не сказала, що краще. Бо чоловіки, які вміють говорити гарні слова жінці, так само, дуже швидко вміють і втрачати до неї інтерес. (Як Ви це вже помітили). Уявляєте собі життя з чоловіком, до якого прилипли, а він живе своїм життям, ніби Вас немає поруч?
Нерідко, така сильна схильність до "злипання" може навіть перешкоджати народженню дітей. Але це окрема тема.
І, нарешті, п'яте. Наші почуття та емоції - це підсвідомий рівень, до якого з рівня свідомості ми просто не маємо доступу. Тому просто взяти і наказати собі "не переживати" неможливо. Це як дерев'яна скалка, що засіла глибоко в серці і постійно болить.
Отже, якісь окремі методи, на кшталт, зайняти себе чимось, переключити увагу, змінити роботу - будуть тимчасовими. Адже, це реакція, рефлекс на втрату джерела тепла та любові, яке, насправді, лише є ерзац-замінником.
Єдиний можливий спосіб раз і назавжди позбавитися такої схильності - це серйозно пропрацювати з психологом дитячі незадоволені потреби (з якими Ви настільки злилися, що навіть їх не помічаєте) і попрацювати з психологом над формуванням почуття самодостатності ( не плутати з самостійністю). Це той стан, який допоможе Вам бути щасливою не завдяки комусь, а просто тому, що Ви є в цьому світі.

Edited by author 27.08.2026 08:47