Live:
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 2 hours тому: «Доброго дня. Якщо накласти те що Ви описали у доповнені про своє дитинство на актуальні відносини, можливо стає зрозуміло, чому ви так реагуєте. Несвідомо можливо Ви сприймаєте які»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 3 hours тому: «Добрый день, Снежана! цитата: «тревожность и навязчивые мысли» Обычно эти два явления идут рука об руку. И, разумеется, проявляются в теле. Вот как у Вас - цитата: «началась тахи»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 5 hours тому: «Доброго дня! Найважче в стосунках - це зрада. І чим сильніша прив'язаність, тим сильніший біль від неї. А судячи з того, що Ви пишете про себе " Что же мне делать?! Как унять эту»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Bertie Age: 22

Существую, а не живу.

Здравствуйте. Начну с того, что в сентябре 2011 года меня отчислили из университета за мой единственный долг. Меня это сломило, буквально уничтожило: пропало желание что-либо делать вообще, я могла проснуться в 10 утра, смотреть фильмы и есть,есть,есть сладкое, день за днем пропадали зря. Я врала своему мужу, что посещаю занятия, врала маме. Проходили месяцы и в итоге под давлением совести и обстоятельств я призналась во всем.
Мама помогла, как смогла, мы сходили в деканат, нас восстановили на курс младше. Мама, муж очень сильно переживали, поддерживали...
Но, к своему стыду, я в университете так и не появилась опять. И опять всем вру, что я туда хожу.
Для меня дни слились в одну большую лень, могу в течение недели не выходить из дома, не чувствую времени совсем, месяц за месяцем.
Все время повторяю себе, что пойду завтра-завтра-завтра. Но так и не иду. Уже май, скоро сессия, а я так и не училась.
После отчисления я стала всего бояться, сердце уходит в пятки, если нужно куда-то позвонить, куда-то сходить, могу собираться полдня.
Меня это очень сильно пугает,потому что до этого я была лидером, был стимул учиться, а сейчас...я погрязла в болоте, ощущение того, что гнию, мне ничего не хочется и ничего не нужно, растеряла друзей.
Добавлю,что к психологу я ходила несколько месяцев, но с ней я разбирала немного другие проблемы,это помогало. Но опять же из-за своей лени и домоседства я перестала ходить и теперь стыдно прийти к ней и опять продолжать терапию.
Извините за сбивчивость, но умоляю дайте, пожалуйста, совет, как быть.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?