психологічна травма, отримана в школі

Доброго дня! В 8 класі в мене були конфлікти з однокласниками. На мій погляд, ці конфлікти спричинили психологічну травму, яка й досі не дає мені вільно жити. Все почалося з того, що я штовхнула свою однокласницю і після цього вона та її подруги почали постійно мене дразнити, обзивати перед всім класом. В перший день цього конфлікту я їм відповідала, але з кожним днем мені ставало все гірше і гірше, в мене було відчуття, ніби всі проти мене. Моя однокласниця, з якою я добре спілкувалася, підтримувала їх, хоча й не припиняла спілкуватися зі мною. Вона дружила і з ними, і зі мною, неодноразово ображаючи мене. Це все продовжувалося напротязі кількох тижнів. Я не хотіла ходити до школи, намагался не реагувати на їхні образи (вони налаштували весь клас проти мене), але нічого не виходило, я приходила додому і плакала. Одного разу моя мама розповіла про це моїй вчительці (це сталося випадково). Я не хотіла втручання мами в мої шкільні проблеми. А вони продовжували і продовжували обзивати мене і насміхатися, і якось я не витримала, вийшла з класу, підійшла до вікна і заплакала. Та вчителька побачила мене і зрозуміла, що це все через них. Вона вирішила цю проблеми, вони припинили всі свої дії у мою сторону, і "ватажок", навіть вибачилася, я сказала, що їй пробачила, але це все досі мене непокоїть. Мені вже 20, інколи я боюся ходити по вулиці, боюся людей, а саме того, що вони мене образять. Я ношу маску жорсткої, конфліктної людини. Нещодавно в мене відбувся конфлікт в університеті, який примусив мене згадати ситуацію зі школи, мене це дуже засмутило, я відчула себе школяркою, яка стоїть проти всіх, самотня і покинута. Мені важко знаходити спільну мову з людьми, я боюся виступати перед публікою (промови, навіть відповідати в університеті). Я не люблю, коли на мене дивляться прохожі, мені здається, що вони дивляться зі злістю. Не люблю проходити повз компанію людей, які сидять і дивляться на мене, мені здається, що вони насміхаються з мене. Коли я конфліктую з людьми вони мені здаються ворогами, в подальшому мені важко з ними знову почати спілкуватися. Але закривати очі на те, що люди говорять і мені не подобається-я не можу. Я не хочу відчувати себе слабкою. Що мені робити в цій ситуації?