Question

12-04-2014

Доброго дня! В 8 класі в мене були конфлікти з однокласниками. На мій погляд, ці конфлікти спричинили психологічну травму, яка й досі не дає мені вільно жити. Все почалося з того, що я штовхнула свою однокласницю і після цього вона та її подруги почали постійно мене дразнити, обзивати перед всім класом. В перший день цього конфлікту я їм відповідала, але з кожним днем мені ставало все гірше і гірше, в мене було відчуття, ніби всі проти мене. Моя однокласниця, з якою я добре спілкувалася, підтримувала їх, хоча й не припиняла спілкуватися зі мною. Вона дружила і з ними, і зі мною, неодноразово ображаючи мене. Це все продовжувалося напротязі кількох тижнів. Я не хотіла ходити до школи, намагался не реагувати на їхні образи (вони налаштували весь клас проти мене), але нічого не виходило, я приходила додому і плакала. Одного разу моя мама розповіла про це моїй вчительці (це сталося випадково). Я не хотіла втручання мами в мої шкільні проблеми. А вони продовжували і продовжували обзивати мене і насміхатися, і якось я не витримала, вийшла з класу, підійшла до вікна і заплакала. Та вчителька побачила мене і зрозуміла, що це все через них. Вона вирішила цю проблеми, вони припинили всі свої дії у мою сторону, і "ватажок", навіть вибачилася, я сказала, що їй пробачила, але це все досі мене непокоїть. Мені вже 20, інколи я боюся ходити по вулиці, боюся людей, а саме того, що вони мене образять. Я ношу маску жорсткої, конфліктної людини. Нещодавно в мене відбувся конфлікт в університеті, який примусив мене згадати ситуацію зі школи, мене це дуже засмутило, я відчула себе школяркою, яка стоїть проти всіх, самотня і покинута. Мені важко знаходити спільну мову з людьми, я боюся виступати перед публікою (промови, навіть відповідати в університеті). Я не люблю, коли на мене дивляться прохожі, мені здається, що вони дивляться зі злістю. Не люблю проходити повз компанію людей, які сидять і дивляться на мене, мені здається, що вони насміхаються з мене. Коли я конфліктую з людьми вони мені здаються ворогами, в подальшому мені важко з ними знову почати спілкуватися. Але закривати очі на те, що люди говорять і мені не подобається-я не можу. Я не хочу відчувати себе слабкою. Що мені робити в цій ситуації?

Вопрос от: Lui; Возраст: 20

понравился вопрос?

12-04-2014 19:39:26Дополнение от автора

А крім психолога нічого не підійде?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наші психологи

Нiна Уенем
(Онлайн)

Алексей Лемещук
(Одеса)

Яна Музик
(Київ, онлайн)

Юлия Якименко
(Онлайн)

Алена Ивановна Узунова-Цебенога · Answer 1 · 2014-04-12 19:30:58

Здравствуйте. Если позволите, отвечу Вам на русском языке, мне так удобнее.
Психологическая травма, полученная в конфликтой ситуации с другими людьми, можно разобрать и решить только во взаимодействии с другим человеком, но в более комфортной и доверительной обстановке, которая будет в кабинете психолога. Поэтому, на вопрос "Что Вам делать в этой ситуации?" , ответ пока один: Обратиться к психологу, где вместе с ним в условиях безопасности вернуться в травматическую ситуацию и попробовать ее разрешить.

Алена Ивановна Узунова-Цебенога · Answer 2 · 2014-04-12 20:06:31

Кроме психолога, может все подойти, только вопрос для чего и как.
У Вас когда серьезно болит зуб, Вы идете к подружке, которая посочувствует или все таки идете к стоматологу, чтобы кардинально решить этот вопрос,то есть вылечить зуб и жить себе дальше без дискомфорта и боли?
В любом случае у Вас есть выбор и решать, как жить можете только Вы сами.

Елена Шпундра · Answer 3 · 2014-04-13 10:11:39

Как нельзя сделать операцию без врача, так нельзя вылечить травму без психолога. К тому же для этого понадобится не один визит.

Вiталiй Олександрович Климчук · Answer 4 · 2014-04-13 16:08:30

Підтримаю усіх колег вище. Травма поселяється у нашій психіці, і утворюється щось наче закритої області, яка впливає на наше життя без нашого бажання, і часто ми не в змозі ті впливи контролювати й щось з ними зробити самі. Було би гарно знайти професійну підтримку. Тримайтеся й не здавайтеся :-)

Ольга Владимировна Лазаренко · Answer 5 · 2014-04-13 17:39:25

Lui,
підтримую колег стосовно рекомендації по роботі з психологом. Щодо вибору спеціаліста, то рекомендую звернутися до того, хто спеціалізується на психотравматології. Тому що з досвіду можу сказати, що в цій роботі є досить великий ризик повторної психологічної травматизації. Адже почавши згадувати всі неприємні події, які відбулися з вами і які ще досі впливають на ваше життя крізь спогади і проекції на інших, у вас неодмінно будуть спливати переживання та почуття, які були тоді. І спеціаліст для консультування чи психотерапії з вами повинен бути обізнаний у динаміці психотравми та перебігу реакцій в процесі психотерапії/консультування. Дуже сподіваюся, що ви оберете хорошого спеціаліста. Не варто залишати своє життя поза турботою. Ви достойні гарно і легко жити. До побачення.

психологічна травма, отримана в школі