Live:
question author 2 hours тому: «Реакція на відповідь № 391314 для Людмила Петровна Колесник Дякую за відповідь і допомогу»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 2 hours тому: «Вітаю ! Насамперед хочу сказати: те, що з Вами зараз відбувається, — нормальна реакція психіки на надзвичайно сильний стрес. Коли людина чує діагноз "рак", мозок нерідко переходит»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 5 hours тому: «Доброго дня. З цим впоратися можливо лише так як Ви в розповідаєте. Розуміючи, що є ніби дві частини Вас. Одна раціональна, реалістична, яка бажає знайти реальну работу та працюват»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Адель Age: 32

Профессиональная самореализация

Здравствуйте уважаемые психологи!

Уже несколько лет мучаюсь от того, что неадекватно чувствую себя в своей профессии. Ну расскажу по-порядку.
В школе училась на отлично, были хорошие способности к математики. Тем не менее, поступила на филологический университет, о чём до сих пор жалею. В то время поступить в любой университет было уже достижением. Поэтому вопрос о выборе профессии решался так. После окончания университета прошла серьёзный отбор в международную компанию на должность стажера отдела кадров. В начале было интересно, т.к. впервые столкнулась с принципами менеджмента, психологии. Но потом стало появляться чувство неадекватности. Мне казалось, что отдел кадров - наименее важный отдел в компании. Появилась возможность работать (по специальности) и учиться заграницей. Закончила MBA, но это не помогло. Я не понимала одного, что если хочешь поменять профессию, нужно всё начинать сначала - или заканчивать второе образование, или идти на маленькие должности и продвигаться наверх. Так и продолжала работать специалистом отдела кадров. Сейчас живу в Америке, где продолжаю работать по профессии, но по контрактам. То работаю, то не работаю. Думала менять профессию, но решила, что после 30 - поздно. Знаю, что некоторые люди меняют и позже, но для себя решила, что не буду. Повышаю свою квалификацию - беру курсы, читаю книги. Поняла одно. Мне нравится сама работа кадровика - я люблю разбираться в людях, проводить интервью, внедрять программы. Но у меня комплекс в том, что нет важности моей профессии. Компания будет работать и получать прибыль и без специалистов HR. Мы не так важны, как менеджеры по продаже или производству, или врачи. Знаю, что поверхностно смотрю на эту проблему. Что эгоистично хочу быть важной и незаменимой. Понимаю, что, как в стихотворении Маяковского, все работы хороши, выбирай на вкус! В том то и дело, что на вкус, мне нравится моя работа, но вот тщеславие мне мешает её любить. Как не хотеть быть важной? Или как чувствовать себя важной независимо от профессионального статуса?

Заранее благодарю за помощь!
Адель
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?