чи нормально це?

Мене люди вважають дивним,кажуть що я ніби з іншої планети і вся причина тому є моє занадто сильне заглиблення у свій внутрішній світ. І дійсно я люблю бути серед людей,люблю спілкуватись і при тому завжди знахожусь ніби на «своїй хвилі»тримаю якусь дистанцію від людей,можу активно з ними спілкуватись і через сикунду коли розмова закінчилась моментально ізолюватись від навколишнього світу(вже про шось думаю своє), я люблю думати і шо тут страшного .Я можу не звертати уваги на на то що відбувається навкруг ,абсолютно флігматично відноситись до багатьох речей І спокійно ставлюсь до самотності ,мені ніколи не буває самому скучно. Як що казати про мої бажання стосовно спілкування, то спілкуватись мені цікаво але мені легше бути погруженим в себе ніж бути спряямованим на навколишнє середовище,коли припиняється розмова я легко відключаюсь від світу і знову в собі. Іншими словами , я активно спілкуюся з людьми і втойже час постійно знахожусь в собі.Тай інтравертом мені назвати себе важко,тести теж кажуть протележне. Суть мого питання така: Чи можна вважати таку мою поведінку нормальною? Коли я знахожусь серед людей і втой же час від них віддалений.Що мені подобається більше спостерігати ніж брати участь? Але коли вже беру участь то дуже активно.
Постійно знаходитись на «своїй хвилі»?