Question

20-11-2009

Мене люди вважають дивним,кажуть що я ніби з іншої планети і вся причина тому є моє занадто сильне заглиблення у свій внутрішній світ. І дійсно я люблю бути серед людей,люблю спілкуватись і при тому завжди знахожусь ніби на «своїй хвилі»тримаю якусь дистанцію від людей,можу активно з ними спілкуватись і через сикунду коли розмова закінчилась моментально ізолюватись від навколишнього світу(вже про шось думаю своє), я люблю думати і шо тут страшного .Я можу не звертати уваги на на то що відбувається навкруг ,абсолютно флігматично відноситись до багатьох речей І спокійно ставлюсь до самотності ,мені ніколи не буває самому скучно. Як що казати про мої бажання стосовно спілкування, то спілкуватись мені цікаво але мені легше бути погруженим в себе ніж бути спряямованим на навколишнє середовище,коли припиняється розмова я легко відключаюсь від світу і знову в собі. Іншими словами , я активно спілкуюся з людьми і втойже час постійно знахожусь в собі.Тай інтравертом мені назвати себе важко,тести теж кажуть протележне. Суть мого питання така: Чи можна вважати таку мою поведінку нормальною? Коли я знахожусь серед людей і втой же час від них віддалений.Що мені подобається більше спостерігати ніж брати участь? Але коли вже беру участь то дуже активно.
Постійно знаходитись на «своїй хвилі»?

Вопрос от: Діма; Возраст: 21

понравился вопрос?

20-11-2009 23:09:27Дополнение от автора

І ще одне… Я можу весь день проводити серед людей і взагалі не спілкуватись а як що захочу легко і жваво почати розмову.Тай інтереси у мене не середностатистичні : філософія. Різні хуховні і культурні тематики.

А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Автор вопроса не разрешил его обсуждение. Запрет касается советов от неспециалистов. Открытые для комментирования вопросы - тут.

Наши психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Валерия Юрьевна Мцитури · Answer 1 · 2009-11-21 01:17:12

Ваш вопрос продиктован существующей тревогой по поводу такой вашей особенности или это тоже желание пофилософствовать :-)

Возможно вы относитесь к людям (опустим здесь описание причин, которые могут приводить к формированию таких характерологических особенностей), которые нуждаются в эмоциональном свободном пространстве, и вас порой могут раздражать и даже немного пугать попытки людей навязываться, спешить, подавлять, часто встречающиеся в интенсивном социальном общении. С этим возможно связано и беспокойство по поводу собственной непохожести на других, словно вы можете чувствовать себя недоступным пониманию ими. Тем не менее, вам не чуждо желание, чтобы небезразличные вам люди узнали вас ближе, но вы не готовы открыть свой внутренний мир полностью, словно это может быть воспринято как вторжение. И все-таки вам небезразлично то, какой эффект вы производите на людей, когда отдаляетесь от них, иначе вы бы сюда не писали. Возможно в вашей жизни есть опыт, когда вы чувствовали, что ваш внутренний мир доступен пониманию другого, но при этом вы не вынуждены подчиняться его требованиям. Вот на него и стоило бы опереться, потому что переживания "ненормальности" собственной эмоциональности могут отражать нечувствительность, ограничения других, с которыми приходится взаимодействовать.

чи нормально це?