Взяв усю провину на себе

Доброго дня.
На мою думку,декілька днів назад,я допустився фатальної помилки. На початку у мене були хорошо стосунки з дівчиною,але з часом вони перетворилися у токсичні стосунки.
Я допускався багато помилок,моя друга половинка також допускалася багато помилок.
Тому я вважаю,що наш розрив це провина нас обох,а не тільки мене одного. Тай загалам,дівчина була досить проблематична і не проста. Часто ображалася за дрібниці. У мене весь час складалася думка,що їй важливо лише те,чого вона прагне. А на мою думку наплювати.
Спочатку все було,як я вже казав добре,але вона побачила,що я був хорошим хлопцем і почала качати свої правела,як тільки побачила,що я не можу без неї,почала віддалятися від мене.
Весь час придералася до мене,чому не пишу,чому не передзвоню,чому не виходжу на контакт,чому я такий,а не такий кінець кінцем.
Вона не розуміла,що у мене є справи,що я не може весь час приділяти лише її. У мене склалося враження,що вона просто емоційно від мене залежала,але коли емоції пройшли,то вирішила мене кинути. Скажу чемно я винен,але не завжди,більшість тріщин пускала саме її сторона. Це дуже велика і не проста історія,про яку можна писати довго.
Я готовий працювати над помилками,щоб зберегти стосунки,але вона визнала мене виним і просто пішла,у пошуках кращого...
Я тиждень до неї не писав. У ночі вона мені наснилася,проснувшись рано,на емоціях я написав її лист,що « я визнаю усі свої помилки і обіцяю мінятися,що я шкудую,що завдав біль її»
Тобто я визнав себе виним в усьому. Через це я боюся,що вона так і думатиме до кінця... І що більше ніколи не повернеться через це до мене...
Час летить і все міняється. Сторони думають над своїми помилками і роблять висновки. Але я позбавив свою бившу дівчину такої возможності... Мабуть час буде проходити,а вона думатиме,що вся провина лежить тільки на моїх плечах...
Тиждень тому ми домовилися 2 ночі не спати,а переписуватися. На другу ніч я не зміг побороти себе і заснув. Через це вона образилася,що я не виконою своєї обіцянки і написала «відвали» на що я відписав «добре» . Думаю це був ідеальний час,щоб піти з її життя остаточно... Можливо з часом вона почала звинувачувати себе,що так холоднокровно мене відшила.
Але нажаль через 8 днів я написав до неї. Ось уривок « Привіт.Я мабуть зрозумів,чому ти на мене ображаєшся. Знаю,я багато колись чого говорив і не виконував. Весь час думаю про те,що я став не тим,ким ти мене на початку уявляла. Мене мучить думка,що я заподіяв тобі біль»
Тобто я визнав себе виним в усьому...