Розійшлись...

...Я уже повністю тут розповідав всю історію із дівчиною...А вчора, ми розійшлись!!! Ми поспілкувались і попрощались. Причина та, що цитую: у мене відкрите серце,але для тебе,по якихось причинах, закрите.....А я в свою чергу зараз уже практично безперервно копаюсь у собі..Пробую зрозуміти,чому так...Можливо причина в тому,що я не дав їй емоцій? Ну,тобто (я писав у перших питаннях,що вона просила не навалювати на неї,не видавати усі емоції,не давити,бо вона втече.Дати їй час привикнути до мене, зменшити ніжність і турботу, як у діях так і спілкуванні...не далась жодного разу себе обняти і тільки раз поцілувати по-справжньому) - я так і робив!!! Старався бути стриманим, не давити на неї своїми почуттями...Я не знаю,чесно..що не так...АЛЕ знаю одне - мені дуже дуже дуже важко зараз і погано. Я завжди мріяв про сім_ю. Мати у житті саме таку людину,як вона: спокійну, домашню, хазяйновиту, добру, ніжну + завжди хотів дитину(дівчинку) і вона її мала, 4 рочки...і ми дуже легко поладили з нею...А ЗАРАЗ, Я ПРОСТО ВМИРАЮ ВІД ЦІЄЇ ВТРАТИ І ЗВИНУВАЧУЮ СЕБЕ В ЦЬОМУ. ЩО НЕ ВИЗВАВ У НЕЇ ПОЧУТТІВ ДО СЕБЕ. МАВ ШАНС.МАВ. ДОЛЯ ДАЛА МЕНІ ЇХ, А Я ВСЕ ВТРАТИВ І Я НЕ ЗНАЮ,ЩО З СОБОЮ ЗАРАЗ ХОЧУ ЗРОБИТИ...ВІДЧУТТЯ ВТРАТИ, ЗЛОСТІ НА СЕБЕ, ВІДЧАЮ І ПОРОЖНЕЧІ...Вони. в моїх думках.Я постоянно думаю про них...і картаю себе......