Тривожний розлад з 20 років

<p>Доброго дня. Коротко опишу ситуацію. Мучаюсь даним розладом з 20 років, а може і з раннього дитинства. До 28 років рятувався локреном, старався любі стресові ситуації обходити третьою стороною. Стосунків з дівчиною до 28 років не було, а вже коли переборов свій страх, нарешті почав зустрічатись. Але при першій близькості нічого не вийшло і получив величезний стрес, не спав більше місяця, не міг ніяк заснути, тривога, страх просто зашкалювали. Тоді вперше познайомився з антидепресантами, (ніхто не попередив про побічні дії) а саме паксилом зранку і амітриптилін наніч 2 таб. Після першої ночі проснувся тормозом, переляк получив ще більший, дні прийому були просто пеклом( печіння тіла, тремор, головокружіння, страх і тд) не хотів просто прокидатись, цілими днями спав, це тривало більше 6 місяців, і тоді почучуть почало легшати, десь так приймав 1.5 роки це все, пізніше лишився тільки на паксилі. Почав жити тільки в 30 років, одружився. В 35 років вирішив перестати приймати паксил і це все співпало з поїздкою на море. А там почався просто жах, все вернулось, що було в 28 років. Вернувшись з моря пішов вже до приватного спеціаліста, меее перевели на міртазипін наніч і ципралекс зранку, і о чудо мені стало легше за 3 тижня, і почувався прекрасно, нажаль тільки 6 місяців, після все вернулось з новою силою( терпів я так 3 місяці, добавляв і кеталепт і атаракс і ще якісь навіть не памятаю назв, лікар все надіявся що все пройде, додатково приписали 150 зранку і 150 наніч неогабіну, чучуть це мені допомагало, але поганий стан так і не проходив, в результаті вернувся на паксил 2таб, і міртазипін 30мг, + неогабін, і вже як пів року самопочуття хвилеподібне, то тиждень жити не хочеться, плачу постійно, все пече, тривога страх паралізує, то декілька тижнів можна жити. Незнаю що робити дальше, в мене не життя а суцільний кошмар. І ніхто з спеціалістів нехоче мною зайнятись і витягнути мене з цього, я просто в розпачі, працювати не можу, інвалід одним словом. Може хтось тут порадить до кого звернутись, життя просто проходить повз, а я так і не пожив((</p>