Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 3 hours тому: «Ваши отношения виртуальные, а они всегда основаны на воображении, что вызывает эмоциональные переживания. Виртуальные отношения — тренажер для развития чувств, фантазий и навы»
question author 5 hours тому: «Реакція на відповідь № 391851 для Віталій Вікторович Бондарчук Дякую за вашу відповідь. Мої батьки начебто і розуміють ситуацію і в той самий час»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 10 hours тому: «Співчуваю, ви пережили — величезний стрес, фінансове виснаження та постійний страх за майбутнє дитини. Ваше відчуття безсилля і вигорання абсолютно зрозуміле. Ви з мамою вже зробил»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: HF7052 Age: 29

Сложно воспринимаю истерики ребёнка, выжата как лимон

Моему ребёнку 1,7 года. Очень его люблю, обожаю проводить с ним время, играть, кормить, ухаживать, безумно радуюсь его новым достижениям, словам. Но мне очень тяжело даются его истерики. Я понимаю, что без них никак, что это возраст, читаю книги по воспитанию, детских психологов, советы по тому как реагировать на истерики. Все стараюсь применять, когда одно сработает, когда другое. Чувствую облегчение, когда правильно среагирую и гордость за двоих нас. Понимаю, что ему тяжело проживать эти истерики, говорю с ним, помогаю, объясняю, что он чувствует, отвлекаю. Но при этом сама как выжатый лимон, меня ужасно выматывают эти истерики и «психи». Я не скажу, что они часто, как и у всех детей - что-то не получилось, игрушка не слушается, мама не дала играться чём-то небезопасным и тд. Но, конечно, бывают и дни, когда все время все не так, плач, крик и тд. Последние 3 дня как раз такие. Устаю от этого. Стараюсь отвлекаться, слушать музыку, гулять, даже с ребенком, просто сменить обстановку, пройтись по улицам, приготовить вкусное что-то, заняться чём-то по дому, что увлечет и ребёнка. Муж старается помогать как может, но так сложилось, что работает он без выходных, в большинстве из дома, но работа иногда забирает много времени и он тоже уставший. Помогаем друг друг как можем. Моя мама живет далеко, и по определенным обстоятельствам мы не видимся уже несколько месяцев, и не факт, что увидимся скоро, мне невероятно жаль, что все так, и она очень помогала с сыном, пока мы встречались. Родители мужа пару раз в неделю забирают ребёнка погулять, но не надолго, так как у них у самих ребёнок ещё дошкольного возраста и работа, которая тоже забирает много времени. Понимаю, что скорее всего мне нужно больше отдыхать, чтобы быть в «ресурсе», я пытаюсь это делать как могу и как только есть возможность. Но истерики меня очень выматывают...Как не воспринимать их так близко к сердцу? Получается, что я помогаю своему ребёнку пережить «психи», а себе помочь не могу.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?