Live:
question author 2 hours тому: «Реакція на відповідь № 391841 для Віталій Вікторович Бондарчук Більше того, коли я була ще не заміжня і потрапляла в такі ситуації, я якось скорі»
question author 2 hours тому: «Реакція на відповідь № 391841 для Віталій Вікторович Бондарчук Ні, немає такого почуття. В мене навпаки йде усвідомлення чому вона так реагує, я »
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 3 hours тому: «Будь ласка) "Помічаю, що вона до мене приходить як до подруги, а не до психолога:) тому авторитет падає + вона все одно в стані депресії і напевно вона повинна її прожити, бо слов»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Эрик Сангвинар Age: 17

Извините, что со мной?

Уже 4 года я переодически часто считаю себя хуже всех.
(раньше тоже что-то было, но не бросалось в глаза)
Когда меня в чем-то упрекают, мне хочется причинить себе вред
(любым способом), потому что я чувствую, что заслуживаю этого. От боли мне становится легче.
У меня постоянно меняется настроение от незначительных вещей,
особенно, если меня осуждают, тогда я хочу себя убить, ведь я виноват/невиноват.
Несколько раз я пытался себя убить.
Мои родственники говорят, что со мной сложно общаться, ведь мое настроение постоянно меняется, они просто не могут подстроиться, ещё у меня из-за незначительных вещей возникает очень сильный гнев, который я направляю на себя,
(разными способами)
но бывает я ору или злословлю на других, за что, потом, себя наказываю.
(наказываю тайно)
Я постоянно себя унижаю бранными словами, морю себя голодом или, наоборот, наедаюсь до боли.
Я почти ни с кем не общаюсь, не дружу, ведь я этого недостоин, мне постоянно так кажется, даже по отношению к немногим друзьям.
Я чувствую себя виноватым, даже когда невиновен, даже задавая этот вопрос. Часто, я беспричинно чувствую душевную боль. Пытаюсь ее заглушить болью физической.
Я вижу в себе первопричину огромных проблем моих близких. Когда мне плохо, я этого не показываю, я улыбаюсь, но хочу себя прибить. Переодически мне кажется, что я нормальный, но чаще наоборот. Когда я считаю себя вроде нормальным, то все равно себя наказываю, но не думаю о смерти.
Бывает, я становлюсь внезапно общительным, жизнерадостным, жизнь становится прекрасной, все становиться прекрасным.
Вдруг не считаю себя недостойным.
Но это длится не более нескольких часов,
и все по новой, опять печаль и мысли о самосуде, а я вижу себя источником зла и бед.
Я стараюсь об этом не думать, но не получается долго.
Я часто разговариваю сам с собой.
Сколько себя помню, у меня случаються истерики и панические атаки,
ведь я слишком эмоционально все воспринимаю.
Мне постоянно кажется, что немногие с кем я общаюсь меня бросят, разглядев мою ничтожность, особенно, когда я долго не общаюсь с ними, это меня очень сильно растраивает, это очень неприятно.
Но это проходит, когда мне говорят, что все хорошо.
Простите, но что со мной такое?
Возможно ли поставить хоть примерный диагноз?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?