Live:
Нора Маркман
Нора Маркман 5 hours тому: «Вітаю! Співіснування з нарцисичними, чи навіть просто інфантильними батьками - це дуже непроста задача. Колеги вже багато правильних речей написали вище - в тому числі про співзале»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 8 hours тому: «Вітаю.У вашому повідомленні багато болю за тим, чого вам так не вистачало з дитинства. Коли людині з дитинства не вистачало близькості, всередині може залишатися "голод до любові"»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 10 hours тому: «Дякую Вам за відвертість. Можливо, напишу дивні речі, але наше життя будується за певними законами. Один з них: оточуючий світ притягує до нас саме ті обставини, які максимально п»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Ana's Age: 17

Чувствую любовь к учителям ( как будто они мои родители/близкие)

Здравствуйте! Это нормально,что я чувствую какую-то сильную зависимость и можно сказать поивязанность к своим учителям? Конечно не ко всем,а к тем,с которыми у меня сложились хорошие отношения и от которых я чувствую какое-то переживание за меня и поддержку .
Я замечать эту особенность начала с класса 7,когда активно взялась за себя и учебу (правильно питалась,очень сильно похудела, с 8 утра до ночи зубрила уроки и можно сказать начал вырабатываться комплекс отличницы). И тогда я начала очень сильно радоваться ,когда меня хвалили и как-то выделяли учителя,я можно сказать жила этим. У меня был учитель в музыкальной школе который меня одну готовил к конкурсу,а у меня был очень трудный период и он меня очень сильно поддерживал,говорил со мной,и я где-то год после конкурса отходила от привязанности к нему. Я постоянно дцмала о нем,хотела увидиться,но стеснялась к нему прийти, каждый день по минут 30 искала его в соц сетях,решалась добавиться к нему в друзья или нет,перечитывала переписки и ощущала какое-то тепло при воспоминаниях о нём. Сейчас такие же чувства у меня к своим учительницам в колледже. Я могу чувствовать вину если как-то их расстраиваю,очень стараюсь всегда быть готовой и очень боюсь их разочаровать. Сейчас у меня трудный период,так как обострилась моя булимия и это очень влияет на учёбу,и когда я виду их расстроенные лицп от моей подготовки я просто хочу рвать на себе волосы,мне нереально стыдно перед ними,я не хочу их расстраивать,хочу прсоить прощение,готовиться больше ради них. Это нормальео? Привязанности к своей семье я почему-то не чувствую,чувства любви е маме тоже не испытываю года два,может больше.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?