Надоїло то життя

Вітаю. Ну це ж я так я розумію вже не можливо (гуляти з батьками). Сталося як сталося. А те, що Ви ненавидите себе таку "безбатьківську" в заздрите батьківству користі не приносить, а лише вітчужує себе від себе, яка б могла би стати гарною мамою для самої себе. Це ж з якого боку подивитися, унікальний досвід, бути самою собою. Так зрозуміло, що Вам сумно в боляче, можливо самотньо і заздрісно, але ж це Ви, і треба поважати, приймати в любити себе такою. Не орієнтуватися на інших, як у всіх. У Вас своє унікальне життя і життєві завдання. І в першу чергу-це любов до себе. Станьте собі найкращою мамою

Вітаю !
Я Вас дуже добре чую. Вам насправді набридло не просто «життя» — Вам набридло життя, у якому Вам постійно доводилося виживати й обходитися без того, що для інших є звичайним: мами, тата, родини, відчуття, що Ви комусь потрібні.

І я розумію, чому Вам так боляче дивитися на мам із дітьми. Ви дивитеся на них і бачите те, чого Вам дуже хотілося мати. Тут немає нічого поганого чи соромного.

І я зовсім не думаю, що з Вами щось не так. Те, що хлопці відступають, коли чують про Ваше минуле, не означає, що Ви якась не така. Просто не кожна людина здатна прийняти чужу історію. Але Ваша історія не робить Вас менш цінною, менш красивою чи менш гідною любові.

Ви вже дуже багато витримали. Але я розумію, що Вам недостатньо просто «вижити». Вам хочеться нарешті відчути, що Ви живете: мати близьких людей, кохати, гуляти, сміятися, будувати своє життя й знати, що у Вас є хтось свій.

Ви маєте право хотіти саме цього. І маєте право злитися на життя за те, що воно дало Вам набагато менше, ніж Ви заслуговували отримати в дитинстві.

Тільки я хочу серйозно уточнити одну річ: коли Ви пишете, що Вам набридло життя і Ви не розумієте, для чого існуєте — Ви зараз хочете просто втекти від цього болю чи у Вас є думки про те, щоб померти або зробити собі щось?

І якщо такі думки є або Ви відчуваєте, що можете заподіяти собі шкоду, не залишайтеся з цим самі. Одразу скажіть дорослому, якому можете довіряти, і попросіть залишитися поруч із Вами. В Україні можна зателефонувати 7333 — Lifeline Ukraine, а для дітей та підлітків — 116 111 або 0 800 500 225. Якщо небезпека безпосередня — телефонуйте 103 або 112 чи звертайтеся до найближчого відділення невідкладної допомоги.

Вам зараз може здаватися, що попереду нічого немає. Але те, що було у Вашому дитинстві, не зобов'язане визначити все Ваше подальше життя. Ви заслуговуєте на наповнене счастливе життя ,яке обовьязково прийде

Мені дуже шкода, що Ви зараз проходите крізь такий важкий і несправедливий період. Те, що Ви описуєте — це глибокий, живий біль, і Ваші почуття абсолютно зрозумілі. Бачити щасливі родини на вулиці й відчувати тугу за тим, чого Ви були позбавлені — це природна людська реакція. З Вами все абсолютно так. Будь ласка, не звинувачуйте себе в тому, як поводяться інші люди. Ось кілька важливих речей, про які варто пам'ятати, коли здається, що весь світ повернувся до Вас спиною: реакція хлопців — це їхній страх і незрілість, а не Ваша провина. Коли люди дізнаються про складне минуле іншого, вони часто лякаються власної нездатності підтримати, дати раду чужій травмі або просто виявляють емоційну незрілість. Це свідчить про їхні обмеження, а не про те, що Ви не варті любові. Ви заслуговуєте на людину, яка прийме Вашу історію з повагою та теплом. Ви вже проявили неймовірну силу. Вийти з інтернату й вижити — це величезний шлях, який вимагав від Вас колосальної внутрішньої стійкості. Те, що Ви вистояли самотужки, доводить, що у Вас є внутрішня сила, навіть якщо зараз Ви почуваєтеся абсолютно виснаженою. Біль відсутності батьківського тепла є справжнім. Вихователі в закладах часто виконують лише функціональну роль, і це ранить, адже кожній дитині й молодій людині потрібні безумовна любов, підтримка та безпека. Те, що Ви цього прагнете — нормальна потреба кожної людини.

Вітаю.У вашому повідомленні багато болю за тим, чого вам так не вистачало з дитинства.
Коли людині з дитинства не вистачало близькості, всередині може залишатися "голод до любові". І тоді є ризик хапатися за будь-які стосунки, аби тільки не відчувати самотність.
Ваше бажання мати близьку людину й сім’ю цілком природне. Просто важливо поступово навчитися задовольняти цю потребу в приналежності не лише через партнера, а й через близьких людей, дружбу та власну опору.
і тоді з’являється можливість обирати стосунки не від голоду й страху самотності, а з розуміння власної цінності та права вибирати того, хто справді вам підходить.