Тривожність... Емоційне вигорання...

Вже близько 3ох років поки Я у декреті , Я зрозуміла, що Я практично вигоріла емоційно, всю себе віддала сім'ї, дітям і Я щаслива від того, просто на даний час виснажена дуже. І ось нарешті, Я Надумала і знайшла час, щоб завтра присвятити цілий день собі і чоловікові,нарешті гарно вдягнутись, намалюватись і поїхати/піти з чоловіком кудись , дітей залишити з батьками.
Але тут якесь таке дивне відчуття, що Я думаю, що Я погана мама, що залишаю завтра дітей, а сама кудись збирають, замість того, щоб з дітьми час проводити і що ще дуже мене хвилює, це те, що Я просто боюся, боюся не повернутись. ...Останнім часом багато історій з різними аваріями чула і одну з них бачила, і Я так це собі взяла до голови, от вийшла людина з дому і все і от таке сталось і Я боюся, дуже. Це для мене дуже важко вийти за межі дому і без дітей, Як собі можна допомогти... Це виснажує ... ( вдячна за рекомендації.