Live:
question author 6 hours тому: «Реакція на відповідь № 391626 для Алла Григорівна Веленко Доброї ночі! Я декілька разів прочитала ваше останнє повідомлення. Дякую за ваш час »
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 11 hours тому: «Доброго дня. Цікаво, що Ви обираєте італійську, як так би мовити рідну, або родинну))). В мене італійська асоціюється з Інакшою. Звісно будь яка мова та культура інакша. Але німець»
Наталия Горская
Наталия Горская 11 hours тому: «Людина народжується тілесно, а потім вже в неї формується система переконань - про світ, про себе, про певні "правила - як тут в цьому світі треба жити ". Ця система переконань фо»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Anonim Age: 29

Очень эмоционально реагирую на страшные известия, как это исправить?

Здравствуйте, мне 29 лет. И я очень люблю детей, и поэтому очень сильно реагирую на плохие новости об их убийствах. Любая новость об убийстве ребёнка, вызывает у меня плач, ненависть к тому кто это сделал, злость, бессилие что я не могу это исправить. Я стараюсь не смотреть такие новости, но бывает периодически выходят, вижу их где либо, случайно. Я испытываю жгучую боль, начинаю думать что испытал ребёнок в последние моменты своей жизни, плачу, думаю как ему было больно как он плакал, как звал родителей. Испытываю невообразимую ненависть к убийцам, равнодушным людям которые прошли мимо, и ничего не сделали, к себе что я ничем не могу помочь. Я работаю медсестрой, и иногда к нам привозят детей, которых избивали родители,и просто чувствую такую злобу, сразу хочу убить такого человека, растоптать. Я чувствую ненависть к себе что не могу помочь каждому ребёнку на свете, я занимаюсь благотворительностью, каждый месяц даю определённую сумму детскому дому, больным детям. Но я понимаю что это капля в море, что я никак не могу помочь голодным детям, всем больным, тем кто страдает от жестокости родителей, насилия, кого убивают, мучают, кто умер из за равнодушия прохожих. Понимаю что дети умирали всегда,и в средневековье, и в войну, и сейчас, и так же будут умирать всегда от разных обстоятельств, но именно бессилие что я никак не могу на это повлиять, помочь всем на свете убивает меня. Началось это ещё в 15 лет, когда у меня родилась сестра, и я вдруг поняла насколько дети беззащитны, подвержены всему, не могут постоять за себя, сказать что то, сбежать, помочь себе. И с тех пор любая новость связанная с убийством детей, вызывает у меня такие чувства. Ребёнок у меня есть, разумеется за него я тоже очень сильно переживаю всегда, неимоверно забочусь. Но я не знаю что именно делать с этими постоянными чувствами,ведь после любой новости об этом, я будто через себя пропускаю всю эту боль, весь этот ужас их, начинаю представлять все, и просто опускаются руки...
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?