стосунки

Доброго дня!
У мене таке запитання, хочеться почути поради, бо дуже болить і хочу з цим скоріше справитись. З чоловіком розведені, є дитина, 5 рочків. Зараз у стосунках з іншим чоловіком (спілкувались 2 роки назад віртуально, по приїзду у лютому, відновили спілкування і від квітня у відносинах) за кордоном. Різниця у віці 12 років (він старший) і все насправді було добре. Після відпочинку спільного на морі, разом із дитиною, ми мали за 2 тижні переїздити до нього жити. Він сам цього прагнув, сказав що хоче сім'ю (має дитину 16 років), жити разом, що будемо разом все долати. І от 3 дні після приїзду з моря людина змінилась, вчора мені сказав, що ми поспішаємо з переїздом, він не готовий ще приймати мене з дитиною, оскільки довго був сам, був спокій, так як на морі малий часто капризував, йому треба час, він би не хотів рвати відносини але якщо я захочу розірвати то він зрозуміє. Мені вчора наче встромили ножа у спину… стільки планів, серйозних планів, спільних, і тут крок назад, від чоловіка, котрому я довіряла і відчувала себе безпечно поруч із ним… Як правильно мені себе вести і чого взагалі чекати, бо він хоче спілкування, але воно вже явно не таке як було ще тиждень тому… ? Я розумію, що якщо не готовий зараз, навряд чи щось зміниться і що час його роздумів щось дасть. Чи з мого боку було б доцільно просто одразу розірвати відносини і більше не спілкуватись? Дуже образливо, бо відчуваю себе наївною маленькою дівчинкою. А без дитини я звісно нікуди, так як це найдорожче, що у мене є. Я занадто швидко відкриваюсь та прив'язуюсь до людей, особливо, у відносинах, не люблю себе за це. Дякую за поради.