стосунки

Question

Доброго дня! 
У мене таке запитання, хочеться почути поради, бо дуже болить і хочу з цим скоріше справитись. З чоловіком розведені, є дитина, 5 рочків. Зараз у стосунках з іншим чоловіком (спілкувались 2 роки назад віртуально, по приїзду у лютому, відновили спілкування і від квітня у відносинах) за кордоном. Різниця у віці 12 років (він старший) і все насправді було добре. Після відпочинку спільного на морі, разом із дитиною, ми мали за 2 тижні переїздити до нього жити. Він сам цього прагнув, сказав що хоче сім'ю (має дитину 16 років), жити разом, що будемо разом все долати. І от 3 дні після приїзду з моря людина змінилась, вчора мені сказав, що ми поспішаємо з переїздом, він не готовий ще приймати мене з дитиною, оскільки довго був сам, був спокій, так як на морі малий часто капризував, йому треба час, він би не хотів рвати відносини але якщо я захочу розірвати то він зрозуміє. Мені вчора наче встромили ножа у спину… стільки планів, серйозних планів, спільних, і тут крок назад, від чоловіка, котрому я довіряла і відчувала себе безпечно поруч із ним… Як правильно мені себе вести і чого взагалі чекати, бо він хоче спілкування, але воно вже явно не таке як було ще тиждень тому… ? Я розумію, що якщо не готовий зараз, навряд чи щось зміниться і що час його роздумів щось дасть. Чи з мого боку було б доцільно просто одразу розірвати відносини і більше не спілкуватись? Дуже образливо, бо відчуваю себе наївною маленькою дівчинкою. А без дитини я звісно нікуди, так як це найдорожче, що у мене є. Я занадто швидко відкриваюсь та прив'язуюсь до людей, особливо, у відносинах, не люблю себе за це. Дякую за поради.

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer

Доброго, Anastasiia!
Порадами у Вашому випадку не обійтися, тим більше, що поради ззовні ще більше Вас загонять в дитячу позицію, а Вам бажано з неї виходити. Потрібна психотерапія - робота з Вашою внутрішньою Дитиною - наївною, вразливою та залежною від дорослих інших.
Вочевидь, що Ваш обранець на даний момент більш цінує власний комфорт та спокій - дуже звик до них і не знає, що дорожче для нього - почуття чи це.
Ви цим розчаровані, але розчарування - це платня за занадту довірливість, наївність та віру у казку й казкових принців, яких насправді не існує. Дорослішання потребує часу і певних зусиль.

Віталій Вікторович Бондарчук · Answer

Доброго дня!
Що ж, звичайно дуже неприємно розчаровуватись у своїх сподіваннях, але з іншого боку у цьому неприємному випадку є свої плюси. Як співав Висоцький - для того щоб зрозуміти твоя ця людина, або не твоя, візьми її із собою у гори. А у Вашому випадку - на море.
Люди можуть промучитись разом і 20 років, щоб нарешті зрозуміти, що вони різні. Але краще заздалегідь, тим більше, що це стосується не тільки Вашого подальшого життя, але і Вашої дитини

Оксана Юрьевна Селезнева · Answer

Доброго дня!
Віртуальні відносини та реальні-різні речі. У близьких відносинах ви знаходитесь ще доволі малу часу. Жити разом-це непросте рішення і,на мою думку, ваш чоловік ставиться до нього відповідально. Ваша дитина для вас "все", але для чоловіка вона поки "чужа" , тому йому потрібен час для прийняття або неприйняття її, усвідомлення, готовий він до таких змін або ні. Він має на це право.
Це доросла позиція, а ображатися-дуже по-дитячому.
Можливо, краще використати час на те, щоб краще впізнати людину?   Розірвати стосунки ви завжди зможете.

Ирина Терещенко · Answer

Анастасія, доброго дня!
Щиро хочеться Вас підтримати, і найголовніший меседж який дати- для дорослого і зрілого чоловіка, який дійсно налаштований на серйозні стосунки, має почуття до Вас- дитина ніколи не  буде перешкодою.
Тепер до вашого питання- можливо чоловік сам щє не розуміє чого хоче, боїться відповідальності, або ж втратити звичний для себе комфорт і спокій(як вже вищє писав колега).
Вам важливо відштовхуватися від того - чого хочете Ви.І головне розуміти такі от посили і вчинки.
Говорити і діяти це інколи про різне.
І якщо  людина спочатку "сказав що хоче сім'ю (має дитину 16 років), жити разом, що будемо разом все долати", а потім " 
  сказав, що ми поспішаємо з переїздом, він не готовий ще приймати мене з дитиною"- то питання серйозності намірів і його внутрішньої зрілості залишається відкритим.
Дивіться на вчинки.
Я б рекомендувала на собі концентруватися.
До чого я:
"стільки планів, серйозних планів, спільних, і тут крок назад, від чоловіка, котрому я довіряла і відчувала себе безпечно поруч із ним… "
1. А чи маєте ви власні плани?
Мрії, стратегію, самі до чого і куди йдете. 
2.Чи відчуваєте ви себе самодостатньою..поряд з ним безпечною- а як наодинці сама з собою?
Приділить час і увагу собі.
А щодо чоловіка- можливо все що не робиться кращє..   і Вам дійсно треба глибше пізнати один одного.

Наталия Павловна Венглинская · Answer

Anastasiia, доброго часу доби!
[quote]Я розумію, що якщо не готовий зараз, навряд чи щось зміниться і що час його роздумів щось дасть[/quote]
На мій погляд дуже хибна думка.
Чоловік стикнувся з тим, до чого був неготовий, йому треа час  прилаштуватися до нової реальності, з цим зжитися. Одна справа стосунки з жінкою і геть інша справа виховання маленької дитини.
Як на мене, то тільки зараз буде вочевидь якої сили та глибини почуття у нього є до Вас - це по-перше. По-друге, він має усвідомити свої можливості. Ваша історія чимось схожа на розлучення - чоловік розлучується з жінкою, а не з дитиною. В вашому випадку, чоловік хоче відносини з Вами, але, як виявилося, не готов до маленької дитини. І це так само нормально, бо навіть маючи величезну любов до жінки, чоловік може не мати достатньо сили, тепіння, розуму для виховання та любові до її дитини.

[quote]А чи є поради як бути краще далі,піти від такої людини чи дати шанс?[/quote]
Тут, на мій погляд, питання не про нього, бо він у своїх почуттях та усвідомленні дуже прозорий (як Ви описали).
Тут питання в Вас особисто: що Ви відчуваєтет до цього чоловіка? Ви його дійсно кохаєте, чи то більш раціональні відносини? На що Ви здатні заради нього?


Ответ отредактирован автором 18-08-2022 16:14:22

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer

[quote]Я пустила все на самотік[/quote]
"На самотік" - це знову дитяче та безвідповідальне. А бажано: "Я причаїлася та спостерігаю..."))

А там, де треба відповідальність - прийняття рішення щодо стосунків, Ви питаєте про поради... а якщо щось піде не так - скажете: "це ж ви мені порадили..."))
Вчіться брати на себе відповідальність - тоді швидко подорослішаєте.

Наталия Павловна Венглинская · Answer

[quote]я не говорила цього, не певна, можливо не знання цього почуття, але думаю що це ще не любов, хоча мені добре та комфортно з цею людиною, я відчуваю, відчувала себе спокійною поруч, він дорослий, мені 32, йому 44. Різниця відчутна але в хорошому сенсі,[/quote]
Звучить дуже раціонально )
Повторюся - питання в першу чергу в Вас, а не в ньому.
Які почуття у Вас до нього?
Які відчуття у Вас до нього і на якій підставі? (тут дуже важливо розуміти різнуцю почуттів і відчуттів)
Яке ставлення у Вас до нього і на якій підставі?...

[quote]час покаже[/quote]
не факт. І якщо Ви не розберетеся в собі і з собою - можее зробити хибне рішення, яке приведе до болісних та травматичних подій. Воно Вам треба?
Може краще вибрати спеціаліста та попрацювати з психологом особисто та розібратися?

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer

[quote]не певна, можливо не знання цього почуття, але думаю що це ще не любов, хоча мені добре та комфортно з цею людиною, я відчуваю, відчувала себе спокійною поруч, він дорослий, мені 32, йому 44[/quote]
Тому Вам і прийшов в голову варіант про розрив стосунків...почуттів ще немає, тому Вам це буде досить легко зробити.
Але замість кохання, здається, є щось інше...як в дитини до батька - "він дорослий...спокійно...", мабуть і безпечно, як з гарним батьком? І як від такого відмовитись?

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго вечора? Anastasiia!
[quote]Я занадто швидко відкриваюсь та прив'язуюсь до людей, особливо, у відносинах[/quote]
Запитаю, бо, вважаю, це доречно - цього разу так само поспішали? Є відповідь - навіщо? Що спонукає прив'язуватись у відносинах? Чи не бажання захисту від життевих негараздів і зустрічі із самотністю?

[quote]не люблю себе за це[/quote]
Тобто до себе любові немає, а що є? Повага? Турбота? Розуміння? Прийняття? Ненависть? Відчуження? Байдужість?

Як Вам здається, що з наведеного переліку міг поміти і відчути чоловік?

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]Цього разу, на диво, було по-іншому, бо я спочатку взагалі нічого не хотіла з цею людиною. Своїми вчинками він мене до себе наблизив.[/quote]
Розчулив, виходить, розтопив кригу у серці. А чим саме - якими вчинками, словами, почуттями? Можливо, обіцянками?

[quote]Хочеться здорових відносин, з довірою та повагою і звісно відчуттям безпеки поруч із чоловіком.[/quote]
Яка ж людина при тямі цього не хоче?! Проте навряд чи будете заперечувати, що одного бажання замало. Існує багато передумов, як от, наприклад, співпадіння цінностей, статевий потяг, звички, спільні прагнення, наявність страхів і викривлених уявлень про спільне життя та багато іншого.
Що можете сказати щодо Ваших навичок будувати здорові стосунки? Чи притаманно Вам повністю покладати відповідальність за різні виміри безпеки на чоловіка?

[quote]І коли ти зустрічаєш людину, тобі хочеться віддатись на всі 100, щоб вам було комфортно, і ця прив‘язаність виникає сама по собі.[/quote]
Ви написали ці рядки таким чином, що я зміг прочитати ось так - я хочу НАЛЕЖАТИ йому на 100%. Можливо, Ви вкладали зовсім інший сенс?

"хочу з цим скоріше справитись."
Гадаю, скоріше навряд чи вийде. Та й воно шкідливо, направду, коли скоріше, бо вистрибуєш із почуттів так і не второпавши, що до чого. Зовсім інше, якщо даєш собі можливість прожити усі почуття, включно з важкими і неприємними. Коли можеш розібратись і усвідомити зрештою, чим вони спричинені, до чого вели, які сподівання (можливо, нереалістичні, можливо, дитячі і незрілі) були не виправдані. Коли візьмеш відповідальність за свій спосіб побудови близькості, а значить і за все те, чим цей спосіб наповнений. От тоді з'являється шанс набути корисного досвіду, стати щасливою особистістю, яка сама упевнено крокує дорогою життя))Ответ отредактирован автором 19-08-2022 09:34:11

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

стосунки

Відповіді психологів