Порівняння з колишньою чоловіка

Вітаю!

Моє головне питання: як мені перестати порівнювати себе з нею, повернути власну самооцінку й перестати залежати від того, наскільки сильно він колись її кохав

Відчувається, наскільки це актуальне та важливе питання.

Теоретично воно вирішується послідовно.
Спочатку варто розібратись із самооцінкою(!) Тобто пропрацювати Ваше ставлення до самої себе: внаслідок виховання в родині, подальшого досвіду, включно з періодом -

два роки наших стосунків він дуже погано до мене ставився: принижував, ображав, не підтримував фінансово й емоційно.

.
А також причин та мотивів, чому ви знову зійшлись...
От чому зійшлись, дайти щиру відповідь?
Через любов до чоловіка?
Або через бажання отримати прощення від нього за свої вчинки?
Чи заради дітей?
Через страх залишитись самотньою?
Ваш варіант відповіді ...?

Крім того, окремим аспектом виявися Ваш спосіб повернути собі відчття цінності як жінки -

Тоді я почала стосунки із сусідом, а згодом ще з одним чоловіком. Це допомогло мені знову відчути себе жінкою. Частково я навіть хотіла, щоб чоловік дізнався про це, щоб завдати йому болю.

Спосіб зрозумілий і відомий людям здавна. Проте в ньому прослідковується схильність відроджувати почуття самоцінності через її підтвердження іншим(!) Тобто спосіб до певної міри вразливий, бо виключає безумовну любов і повагу до себе(!)
До речі, принагідно хотів спитати, наскільки люблячими Вас були батьки?

Отже, відновлення самоцінності створить грунт для такого відчуття себе, в якому не буде ані причин, ані шансів вдаватись до порівняння з тією дівчиною(!)
Бо порівнння - отут зрозумійте мене правильно - слугує ПІДЖИВЛЕННЮ власної меншовартості. Щоби відчути себе гіршою, якоюсь не такою, словом, не гідною любові і доброго ставлення.

І третій аспект. Він випливає із двох попередніх. Про залежність. Емоційно. Це про певну вразливість і несамодостатність.
На цьому шляху йтиметься про Ваші душевну рівновагу і духовну наповненність. Про сенси і смисли, які намагатиметесь реалізувати. Напевно, здогадуєтесь - це рівень Ваших прагнень, цікавостостей, захоплень і цінностей, які вище рівня ревнощів, порівнянь і страждань.

Як підсумок. Консультація психолога може Вам допомогти побачити ситуацію ясніше та знайти доречні та ефективні способи змін.

Edited by author 19.10.2026 12:34

Давайте розберемося у Вашій ситуації.
Ви постійно порівнюєте колишню чоловіка із собою. В основі цього страх —"мене не виберуть повністю". Коли в голові включається порівняння, Ви ніби весь час складаєте іспит: зовнішність, секс, успіх, "а він з нею був щасливішим". Це вимотує.
Порівняння — це спроба зрозуміти, "чим вона краща", і здається, що можна стати такою ж і не бути покинутою. Але ціна — Ви віддаєте своє життя її образу.
Зазвичай за порівнянням стоять:
-тривога (“я можу втратити”)
-низька самооцінка (“я гірша”)
-досвід відкидання (“мене вже кидали”).
Щоб зупинити порівняння, спіймайте головну думку-отруту. Зазвичай вона одна:
"він вибере її" або "вона краще".
Але ж це не факт — це страх, який шукає докази.
Змініть питання "чому вона краща?" на “Що мені зараз потрібно, щоб почуватися обраною?”
Розділіть минуле та сьогодення. Його минуле – це його досвід. Ваші стосунки – це те, що відбувається зараз.
Дивіться на факти: як він ставиться до Вас, що робить.
Зміцнюйте своє "Я" поза стосунками. Що менше Вашого життя, то більше місця займає колишня. Поверніть собі опори: тіло (масаж, плавання в басейні), друзі, інтереси, цілі.
Говоріть із чоловіком не про колишню, а про Вашу безпеку. Не “вона краще?”, а: "Мені важливо відчувати твій вибір".
Якщо Вас накриває щодня, Ви не можете зупинитися, падає самооцінка — це вже не ревнощі, це петля тривоги. Психолог допомагає розплутати її та повернути стійкість.

Edited by author 19.10.2026 13:38

Что изменилось в ваших отношениях с мужем и его отношении к вам после того, как возобновились отношения?
Как вам удалось справиться и отпустить ваши чувства относительно того, что муж к вам плохо относился 2 года пока вы были в максимально уязвимом положении?
Как думаете, что муж может сделать, чтобы вы чувствовали себя спокойно и не переживали по поводу той девушки?
Правда ли вам достаточно слов?

Доброго ранку.
Ви запитаєте, "..як мені перестати порівнювати себе з нею, повернути власну самооцінку й перестати залежати від того, наскільки сильно він колись її кохав"
На мою думку, щоб дійсно впоратися з цими питаннями, варто спершу дістатися "коріння" всіх проблем. А отже, необхідно зрозуміти, а, власне, чому Ваш чоловік так погано ставився до Вас? Адже, як з'ясувалося, він може поводити себе дуже по різному.
Тому давайте спробуємо по порядку і почнемо з самооцінки. Яка, власне, і визначає в багатьох випадках, як ми ставимося до себе та як ставляться до нас.
Підкажіть, будь ласка, а як чоловік ставився до Вас до декрету? Чи дарував Вам подарунки? Чи говорив гарні слова, компліменти? Чи проявляв турботу та підтримував Вас, в тому числі, фінансово? Це перше.
Друге.
Що таке самооцінка? Це те, як ми себе самі сприймаємо. А сприйняття себе формується в дитинстві через призму стосунків з батьками та, як вони сприймають одне одного.
Ви пишете "мої батьки- було все ідаельно до моїх 20 років. Тато пішов до коханки"
Але ж, коли все ідеально, до коханки чоловіки не ідуть, чи не так?. Отже, за "ідеальним" було щось таке, що Ви могли просто не бачити. Адже, всім абсолютно дітям властива ідеалізація своїх батьків. Спробуйте зараз, вже з позиції дорослої жінки, подивитися на стосунки батьків більш уважно.
На Вашу думку, на скільки Ваша мама була прив'язана до Вашого батька? Хто з батьків і про кого піклувався більше? Чи не було моментів, коли мама заради тиші та злагоди в сім'ї, заплющувала на щось важливе в стосунках очі?
Або ж, навпаки, батько? Так звані, любовні трикутники з'являються тоді, коли в стосунках чогось не вистачає... Власне, як це сталося і з вами. Ви почали стосунки з іншими чоловіками з якої причини? Чого саме не вистачало, спробуйте дати відповідь.
Тобто, на моє переконання, щоб допомогти Вам, вкрай необхідно розібратися спершу в тому, що відбувалося між батьками. Чому?
Справа в тому, що діти на підсвідомому рівні, автоматично, засвоюють саме батьківські моделі поведінки. І потім ними користуються вже у своєму дорослому сімейному житті. Не просто ж так, і в Вашій сім'ї, і в сім'ї чоловіка були ад'юльтери. Отже, в Ваші стосунки вже міг бути закладений з дитинства дефіцит чогось, що потім спровокувало певну поведінку між Вами, а пізніше - змусило шукати в інших...
Нам лише здається, що ми закохуємося та створюємо сім'ї випадково. Тоді, як ми притягуємо до себе саме тих людей, які відповідають нашим внутрішнім несвідомим потребам...
І, нарешті, третє.
Підкажіть, будь ласка, чи порівнювали Вас батьки з кимось у Вашому дитинстві? Можливо, когось ставили Вам у приклад?
І ще. Ви пишете, що після того, як батько пішов до коханки, Ви з ним припинили усіляке спілкування...
Отже, припускаю, що для Вас його вчинок був сильним ударом, і залишається до цих пір глибокою психо-емоційної травмою...
Адже, діти сприймають себе та своїх батьків як одне ціле. І коли хтось з батьків іде, нерідко, дитина (а ми для батьків завжди діти, навіть у 20 років), сприймає як те, що кидають саме нас. Тобто, сприймається, як це вона, дитина, якась не така, не відповідає батьківському критерію, і саме тому, він знайшов іншу... І тоді дитина може почати несвідомо порівнювати себе з тою жінкою, до якої батько і пішов. При чому, найчастіше, цього не усвідомлюючи за тим болем, який тоді відчули..
А потім ніяк не можемо зрозуміти, "як мені перестати порівнювати себе з нею..." Бо це порівняння ірраціональне і не знімається лише одним бажанням припинити це робити.

Edited by author 20.10.2026 07:12

Вдячний за Ваші відповіді.

До останнього не думала повертатись.

Думали... Тобто, певно, Вами керували почуття образи і приниження та бажання себе захистити від цих почуттів. Відчути безпеку, в якій Вам комфортно і де до Вас ставляться гідно?
Чи щось інше породжувало Ваші думки?

Чесно, побачила, що він тій купив дорогі креми, що я хотіла в шлюбі і була думка.

Виходить, думали піти і водночас слідкували, що він купляє тій жінці? Якщо ні, то звідки взнали?

Чого вона має отримувати те, що по праву має бути в мене. Я це заслужила а вона - ні.

Чи не здається Вам, що ця думка складає основу Вашої вразливості - я заслужила, а вона - ні? Про які заслуги може йти мова, коли стосунки між чоловіком і жінкою здорові, партнерські, побудовані на любові і повазі?!
А Вам досі здається, що гарне ставлення до себе потрібно ЗАСЛУЖИТИ. Наче гарну оцінку в школі, зарплату на роботі або похвалу батьків, щоби вони звернули на дитину увагу і вона внаслідок цього відчула їхню любов. Тобто йдеться про обумовлену любов і, відповідно, дефіцит щирої любові.
На мою думку, це досить хибний і слабкий грунт для взаємин в парі. А Вам як здається?

І потім питання дітей. Будуть гроші іти на неї, а не на дітей ну от і відповідь.

Знаєте, діти часто виступають аргументом, аби жінка прощала і мирилась із незадовільним ставленням до себе. Зовні благородний мотив, але тільки зовні, бо він межує із ризиком втратити самоповагу. А це явище ще більше псує стосунки, узаконюючи те, що завдало болю раніше.
Помічаєте у себе якісь подібні до викладених мною міркування?

мої батьки- було все ідаельно до моїх 20 років. Тато пішов до коханки. Не підтримую з ним стосунки. У чоловіка теж тато пішов в дитинстві. От ми і вирішили не руйнувати долю наших дітей.

На жаль, так сталося. Батьківський досвід не міг не вплинути на формування уявлень і цінностей дітей, тобто Ваші і чоловіка.
Однак... Висновки мають значення. Не просто зберегти, нічого не змінюючи, а ПЕРЕГЛЯНУТИ модель ваших взаємин. Розібратись і прибрати існуючі непорозуміння і перешкоди. Дати поштовх розвитку взаємоповаги, відкритості, прямому і конструктивному спілкуванню тощо.
В цьому плані звернення до сімейного психолога буде вкрай доречним і корисним.

Edited by author 20.10.2026 07:14

То есть получается вы повторили сценарий мамы, но решили ,,переиграть,, его и сделать ,,мудрее,,. И тут много вопросов про ваши чувства - но вы не ответили пока на то, что писала выше.
Интересно еще какие чувства к маме были у вас, какие отношения с ней?
Какие чувства к отцу? Как удается видеть идеальным мужчину, который изменял?

Edited by author 20.10.2026 12:21

Дякую за відвертість. Ви підтвердили мої припущення.
"На мою думку мама все дізналась і просто вирішила закривати очі задля подарунків, машини, курортів. Тобто коли вона щось хотіла то маніпулювала ,натякаючи що я зберігаю сімʼю а ти мені моральну компенсацію".
Тобто, мама закривала очі заради подарунків...
А чи можна закрити очі на зраду заради подарунків, якщо кохаєш чоловіка? Чи не тому Ваш ідеальний батько, який був "Вихованим, розумним, сильним" почав стосунки з іншою жінкою, що йому не вистачало чогось дуже необхідного, істинного, щирого, що він відчував в стосунках якусь фальш?
Діти не вміють аналізувати, діти сприймають все, що відбувається з батьками як те, як воно і повинне бути...
І беруть як основу батьківський сценарій життя.
Чи не тому Ви самі почали зраджувати, що не знали, як по іншому можна діяти, щоб зберегти своє особисте я і почуття власної гідності? Та і зараз складається враження, що пунктиром все обертається навколо подарунків від чоловіка, як певна градація Вашої цінності..
Так, Ви інтуїтивно повели себе правильно. Ви дали зрозуміти йому, що у Вас є почуття власної гідності...
"Мій чоловік теж зраджував але я повела себе інакше, я пішла він вернув".
Тепер потрібно розібратися в собі: де Ви справжня, а де те, що було навіяне несвідомо батьками, мамою...
І ще. Чи дійсно в тому, що сталося з Вашим батьком, винний лише він один?

Edited by author 20.10.2026 14:49

Насправді, такі травми самі по собі не зникають. Зовні може здаватися, що Ви вже змінилися, але... Те, що Ви йому допомогли з кредитом, на превеликий жаль, як на мене, свідчить про те, що глибинних трансформацій не відбулося. Власне, саме тому Ви почуваєтеся так невпевнено і постійно порівнюєте себе з іншою. Родові програми самі по собі не зникають і самі по собі не змінюються.

Edited by author 20.10.2026 17:48

Что для вас значит умный мужчина?
Почему именно ум так цепляет?
Вы написали, что по сути вернули детям родителей.
А для себя что получили?
Какие чувства к мужу?

В целом, вам бы пойти в терапию и разбираться с вашими чувствами и тем, что бы хотелось. Ведь просто взять и не думать, не переживать относительно того, что произошло между вами с мужем, невозможно.

Как долго вы были в терапии?
Что вам дала терапия? Что смогли изменить, принять?
Как бы вам хотелось, чтобы муж любил вас?
Как муж проявляет свои чувства к вам?
Вы описали скорее эмоциональный интеллект.

Мені не хочеться Вас розчаровувати, але судячи з того, що Вам до цих пір болить і немає відчуття власної впевненості в собі, терапія не завершена, або ж пройшла по зовнішньому колу, не торкаючись рівня підсвідомості.
Адже, нашим життям та нашим психо-емоційним станом керує не наша свідомість.
На мою думку, залишилися глибинні травми, в тому числі, які стосуються Ваших батьків, батька. А зважаючи, що батько - це перший чоловік в житті дівчинки, тому всі
подальші, в тому числі, сімейні стосунки, потім дзеркалять стосунки з батьком та батьків між собою. Це аксіома.

Edited by author 21.10.2026 14:01