Відчуття ніби я не така як всі

З раннього дитинства в мене відчуття,що «я не така як всі».Саме це відчуття дає мені сили рухатись і воно підтверджується кожного разу коли я зустрічаю і знайомлюсь з людьми, усвідомлення своєї унікальності в середині.Багато речей за ,які я берусь ,у мене відносно гарно виходять.Записалась в художню школу і пройшла програму школи швидше за інших з відзнакою,поступила в художній вуз з найкращим балом, ходжу на танці і схоплю на льоту програму так ніби танцювала 10 років перед цим (так кажуть мені) , також в школі та в універі читаю поезію ,займаю призові місця і я навіть не вчилась ніколи на це, в мене просто гарно виходить і з співом ідентично.Пам’ять дуже хороша, можу виміряти ширину стіни або будь чого без нічого бо пам‘ятаю як виглядає моя 30-ти см лінійка,пішла на курси крою та шиття, пройшла програму за 2 місяці, решту вчилась по ютубу і 2 роки по тому з важкою працею маю хороший приватний бізнес по власному індпошиву.Якось все легко дається мені.Але є в середині відчуття, страх бути нарцисом, бо є відчуття ніби я краще багатьох людей, унікальніша і це заважає мені нормально спілкуватись з людиною ,на рівні.Спілкуюсь так ніби я хочу їм допомогти , з жалістю ніби до малих дітей, ставлю себе вище.І взагалі є мало людей з якими мені хочеться спілкуватись, мало людей цікавлять мене, я в пошуках друзів сама не знаю яких, хочу знайти близьких по духу, схожих на мене, а за весь час таких одиниці, і з тими мало спілкуюсь.що з цим робити?Чи справді є в мені певний нарцисизм?