Конфлікти з колегами і сльози

Доброго Дня! Я розумію, що з часом я вирішу це питання, як і війна, адаптація в новій країні і т.д, але все таки хочу порадитися.Я знайшла дуже гарну роботу в ресторані. Чудовий колектив, прекрасні керівники і так далі. Частина персоналу звільнилась, а частина отримала підвищення. І мені випала нагода запропонувати роботу українцям на посаду помічника повара. Круто я вбиваю декілька зайців одразу: допомога українцям, моє значення підвищується в очах керівництва, я допомагаю також собі (а інакше б я працювала сама), бонуси і таке інше. І я на радощах написала всім підряд і хто перший відгукнувся, того і запросила, не вивчивши інформацію (хоча б якусь про них). І тут почалися конфлікти. Людина 54 роки пропрацювала повну зміну 10 годин і в ней стояло 5 годин, потім 10 годин. Я відчувала, що вона стомлена, та і сама вона казала що я можу простудитися від втоми. Я побачила що можно зробити ракіровку і запропонувала керівництву. Зі мною погодились. Коли та жінка взнала влаштувала мені скандал: що ти за мене вирішуєш, где етика і таке інше. На наступний день вона прийшла. І не змогла працювати. Ії відправили додому, давши вихідний. Вона в Україні працювала медичною сестрою. Вона також розповіла про війну. Вона висловилась мені і я була рада (коли я працювала менеджером з продажу обожнювала працю з людьми). У ней близькі люди в армії. Вона постійно і напрузі. Потім вона вставляла свої п'ять копійок коли я щось перекладала ії (а вона мови англійської не знає). Намагалась мені моралі читати, приходила на роботу і викидувала претензії мені, а чому той те не зробив, чи той те, чи я щось не зробила і так далі. Одного разу вона прийшла і викинула що я лінива що я посуд не хочу мити - почала на мене кричати при всіх( я пропонувала ії в понеділок давайте буду мити - вона руки не захотіла мінять - я ії нагадала). А мені в той час дало керівництво інше завдання. Іх поставили велику кількість годин (але вона сама просила, хоча не витримувала). Я сказала ідіть і скаржтеся керівництву і ще переклала все керівництву. Ій знову поставили велику кількість годин. Вона не витримала і пішла. Важкі неділі праці були - мене це дуже виснажувало. І мені стало легше коли вона пішла. Я розумію напруга війна, але ж не кожну зміну все викидувати на мене. Швидко інший працівник привів ще двох українців. Життя налагоджується. Я почала більше встигають: танці, курси англійської (групові та ще я додатково займаюсь з викладачем); мітинги на підтримку України і таке інше.