Заплуталася у своїх почуттях

Доброго вечора, зіштовхнулася з нерозумінням себе, мені зараз дуже лячно бо все у моєму житті ніби обернулося, і я певно дізналася про себе те чого знати не хотіла би.
Я не розумію чого так сталося, і можливо я все ж помилилася, або в мене якісь проблеми з гормонами чи з чимось ще, бо я ж зростала звичайною дівчиною, в мене було доволі гарне дитинство, і мені є що згадати приємного. Я доволі романтична людини, і як і інші дівчата мріяла про щасливе кохання, знайти собі гарного хлопця, який буде про мене турбуватися, а я про нього, і ми би підтримували один одного. Я доволі часто закохувалася у хлопців в підлітковому віці, в них усіх був трохи схожий характер, вони були усі таки рішучі, діяльні, багато амбіцій та ідей, дуже гарні та харизматичні, тому я просто не могла в них не закохатися, але стосунки в мене не складалися з ними. І не зважаючи на моє щире кохання, до будь якого з тих хлопців, я ніколи начебто не відчувала що готова або хочу якоїсь близькості з ними, тому будь які відносити закінчувались дуже швидко, не встигаючи навіть початися.
А те що зараз приводить мене у стан пустоти почалося приблизно місяць тому. Я почала працювати в готелі і жити також в тому готелі, бо незважаючи на те що робота була чудова, знаходилася далеко від мого міста, тому потрібно було жити в готелі, це мене не дуже засмучувало, бо потерпіти потрібно було усього лише місяць. Більшість працівників там теж були з інших міст, але працювали вже довше за мене, більшість теж були доволі молоді, тому мені з ними було дуже комфортно. Я там познайомилася з однією дівчиною, вона ще у перший день мені запам'яталась через свою цікаву зовнішність, чорне кучеряве волосся, цікаві веснянки біля її носа, та дуже чорняві очі. Більшість моїх друзів завжди були жінками, ми почали спілкуватися, вона також познайомила мене зі своїми подругами, і іншими працівниками готелю.
І десь у першу неділю мого життя в готелю я почала розуміти що починаю відчувати до неї трохи інші почуття ніж дружні, ми досить швидко почали зближуватися, бо жили та працювали в одному місті, а після тяжко робочого дня о одинадцятій йшли в бар трохи випити та відпочити, тому завдяки алкоголю я взагалі з усіма швидко стала друзями. Але вона була для мене якоюсь особливою, раніше мені здавалося що я ставлюся до неї якось по особливому до вона була неймовірно гарна на мою думку і з нею було приємно порозмовляти або просто мовчки посидіти до другої години ночі. Потім від своїх колег, я почула якісь не дуже для мене