Почуваюсь погано

Доброго дня, я пишу не вперше на форумі.Зараз склалась складна ситуація.Я навчаюсь в університеті, його оплачують батьки, і то з дуже великим небажанням, завжди треба просити на навчання як милостиню.І завжди «ти хоч там учишся,чи я плачу просто так?» Я довго збирала власні гроші, щоб здійснити свою мрію, поїхати в Париж, хлопець мені трохи доклав і дуже допомагав.Але у випадку з батьками я зіткнулась з величезним нерозумінням мама сказала «Ти б краще ці гроші собі на навчання потратила», «ти оце з своїм роздутим его не бачиш як батькам важко» Відмовились оплачувати навчання за кілька місяців бо в них немає грошей.Але в них я не брала гроші на це, тільки свої і трохи хлопця, а домовленість була що вони оплачують навчання, ше давно. І я чесно скажу шо розумію їх, тому що справді час важкий,грошей мало.Але мені боляче від цього нерозуміння.І я оце зараз стою на кордоні, і плачу, бо почала вірити у слова що я роблю все не так, почала жаліти шо роблю це, і так обтяжую батьків тим шо я чогось хочу, совість почала мучити, я не можу відпустити це все і насолодитись моментом.