Як влаштуватися викладачем до вузу?

Доброго дня усім. Мене звати Микита, мені 28 років. У мене наступна проблема - я не можу влаштуватися викладачем до ВУЗу. Заради досягнення цієї мети я дуже багато зробив: закінчив школу краще за всіх у класі, закінчив університет з червоним дипломом, вступив до аспірантури, вчився у ній 4 роки, за 4 роки написав дисертацію, вийшов на захист і захистився наприкінці минулого року. Отримав диплом доктора філософії (або старими стандартами кандидата економічних наук) зі спеціальності \'\'Облік і оподаткування\'\'. Заради цієї мети я ще в 16 років відмовився від спілкування з однолітками, щоб присвятити себе навчанню, відмовився повністю від особистого життя заради червоного диплому і дисертації. Тепер не можу знайти роботу у виші. В який виш не піду - ніде немає вакантних місць для викладачів, кажуть, перед початком навчального року відбулися суттєві скорочення штату і будуть продовжуватися і надалі. Спробував взяти ланку нижче - коледжі та технікуми, теж вакансій немає. Телефонував в усі управління освіти - там кажуть те саме. Образливо коли на багатьох кафедрах в університетах викладають всякі асистенти або аспіранти без вченого ступеня, а мене з вченим ступенем нікуди не беруть. Мені навіть не надавали можливості викладати, коли я був аспірантом, всього 2 рази по 2 пари дали провести, коли якась викладачка не змогла прийти. Більше такої можливості не надавали, після захисту дисертації мій університет взагалі розформували і приєднали до іншого вишу в рамках оптимізації і мені місця в новому університеті не знайшлося.
Після захисту дисертації я усвідомив, що в мене немає ані дівчини, ані друзів, ані навіть товаришів і немає взагалі з ким поговорити. На це все я забив заради вченого ступеня. Тепер тобі майже під 30 і ти розумієш, що нікому не потрібен. Коли я бачу на вулиці компанію підлітків, які просто гуляють, я їм заздрю білою заздрістю, тому що в мене таких прогулянок більше ніколи не буде. Я хлопець добрий, чуйний, відповідальний, з гарними манерами, не палю, не вживаю алкоголь, не матюкаюсь, уникаю людей, які вживають мати у своїй мові, всіх виправляю, якщо хтось неправильно скаже якесь слово (можливо я іноді сам допускаю помилки, але не виправити інших не можу). Але є певні недоліки у моїй зовнішності - я ношу окуляри, що мабуть не додає мені привабливості, я сам по собі худий, але в мене трішки живіт виріс від сидячого способу життя, я виглядаю занадто молодо, мені 28 років, але дають на вигляд максимум 20-22 роки.
Як влаштувати своє особисте життя - я не знаю, я не вмію ні з ким знайомитися, тим паче з дівчатами, да і часу в мене на це не вистачає. Я працюю 5 днів на тиждень менеджером з продажу, на вихідних не відпочиваю, з 6 години ранку в суботу та неділю сиджу весь день, пишу дисертацію іншій людині. Дуже втомлююсь жити без відпочинку, але зупинитись не можу. Та і наявність в мене вченого ступеня не буде приваблювати жодну дівчину, дівчата переважно кохають брутальних неосвічених мачо, ніж таких розумників як я. За своє життя я прийшов до висновку, що наукове життя несумісне з особистим. Тобто виходить, що я приречений на самотність.
У зв\'язку з цим,шановні психологи, у мене до вас 2 запитанння:
1. Як влаштуватися викладачем до вузу?(це питання, мабуть, не тільки до психологів, але все-таки задам і вам, може щось порадите, важливий свіжий погляд на ситуацію).
2. Як налагодити особисте життя (знайти адекватних та правильних друзів і дівчину) і поєднати його з науковим? Чи все-таки наявність наукового життя це автоматично крах особистого? Раніше мене не цікавили дівчата та друзі, а тепер, незважаючи на отриманий науковий ступінь, мені цього чомусь захотілося.
Заздалегідь дякую за відповіді!