Важко перестати повертатись до минулого і злитись.

Доброго дня. Влітку у відносинах почались проблеми. Батько на війні, важко було справлятись психічно зі всім і це відбивалось на відносинах.Хлопець не вмів/не знав як себе поводити,щоб злагодити мій стан і почав віддалятись.Закінчилось всі тим,що розійшлись, появилась інша дівчина з якою спілкування ніби переростало в щось більше коли ми ще були разом (зрад не було,тільки спілкування).Я важко це переживала, була допомога і психолога і підтримка фармакологічна з психіатром. Минув час,хлопець почав повертатись в моє життя.(Від розставання минуло 2 місяці). Сказав,що сам ходив до психолога, зрозумів що зробив велику помилку і проблема була не у відносинах,а у ньому - бо закрився від мене,не знав як реагувати і думав що це просто кінець відносинам прийшов. Що ця ситуація дала йому зрозуміти, що я 'саме та', ні з ким іншим він нічого не бачить і не хоче. Я поступово, спостерігаючи за ним і за своїми відчуттями впустила його. Все було добре, поки не закінчила фармакогогічне лікування і не прочитала їх стару переписку (минуло 2 місяці як вони не спілкуються). Не знаю,чи це пов'язано. Але зараз кожна дрібниця, яка нагадує мені про неї вводить мене просто в страшну злість. Що вона сідала на моє місце в машині, приходила до нього на квартиру (я після цього зайти туди навіть не можу), що вони працюють в одній фірмі і пересікаються,і так далі. Тобто все,абсолютно що стосується її. Хоча інтиму між ними не було. Якби був - я б певно і не змогла вибачити і впустити назад. Він ображається, що я не пораділа з ним продовженню його контракту на роботі - відомо по якій причині - бо вона там працює. І мене просто бридить від цього. Він то змінив своє відношення до мене, видно і відчувається, що він дуже старається все виправити і писати історію з чистого аркушу по-іншому, краще. Але я не знаю як мені справитись з цією злістю і відразою про кожну таку дрібницю.