Не можу почати жити своїм життям

Вже довгий період, думаю і до війни, в мене відчуття ніби я не живу, а лише спострігаю за життям інших. В мене є якісь бажання, цілі, але розпочати жити я не наважуюсь. Постійно сиджу в інтернеті, гуляю з друзями, але бути наодинці можливо зі своїми думками я не можу. Напевне я розумію, що якщо вириватись з цього стану, то потрібно сильно і багато працювати над собою і це мене стримує. А ще мені достатньо напевне дивитись відео в тік тоці чи сторіз в інстаграмі інших людей і таким чином я думаю, що обманюю свій мозок і він думає ніби це я всього досягла, ніби це в мене таке яскраве і насичине життя, хоч апо факту взагалі ні. Я думаю мені заважає мій перфекціонізм і розуміння того, що є багато речей, які мене не влаштовують і шо треба працювати багато над цим мене стримує. Я не знаю, як вирватись із цього замкненого кола. Наприклад, приблизно мій день: я просинаюсь сиджу в телефоні, їм теж з телефоном, потім робота/друзі/час із хлопцем, сиджу в телефоні (і я така о це вже вечір, ну ввечері я не можу працювати наприклад над собою чи хобі якимось, тому треба відпочивати, а відпочиваю я з телефоном). Допоможіть будь ласка вирватись якось із цього стану, можливо є якісь поради як можна вирватись з цього, бо я також розумію що треба переставати сидіти в телефоні, але це надзвичайно складно.
Дякую