Live:
Володимир Тарасенко
Володимир Тарасенко 10 minutes тому: «Вітаю! цитата: «Як мені почати цей шлях до себе, коли я поки що навіть не розумію, ким є без цієї надії?» вважаю Ваше прагнення вчасним і сміливим кроком. Шлях до себе. З чого ві»
Яна Кузик
Яна Кузик 2 hours тому: «Доброго дня. В першу чергу хочеться відмітити, що один із найважливіших і також найважчих кроків Ви вже зробили. І це був навіть не один крок - побачити, що те що відбувається »
Людмила Петрівна Колесник
Людмила Петрівна Колесник 4 hours тому: «Вітаю ! Ви зробили важливий крок — визнали, що більше не хочете жити в очікуванні й відкладати власне життя на потім. Півтора року Ви вкладали свої почуття, надії та уявлення п»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Наташа Age: 23

Как восстановить себя после стрессовых событий

Последние 2 месяца оказались для меня очень стрессовыми. Меня ограбили, случилась инфекция на теле, я осталась без финансов и работы, рассталась с мч (при расставании он меня очень оскорбил, что также сказалось, было безумно неприятно), меня не поддержала мама, а наоборот, упрекнула в моей безалаберности.
Сейчас все вышло на круги своя. Я успешно получила должность в одной компании, переезжаю в другую страну работать. Те начало какой-то стабильности появилось. Но. С тех пор, как эта +-стабильность появилась, я превратилась в очень стрессовую, ранимую и неуверенную девушку. Те 2 месяца я существовала как робот, в каком-то режиме повышенной функциональности, совсем не плакала. Последние дни я только то и делаю что плачу, я вижу себя не такой сияющей и уверенной как раньше. Мне достаточно плохо. Хотя в целом картина неплохая, ведь у меня все также есть друзья, есть мужчины которым я нравлюсь, есть работа с хорошим доходом, я нахожусь в хороших условиях. Но я как-будто не могу этим наслаждаться, мне хочется плакать, мне грустно осознавать, что последние два месяца были такими тяжелыми в моральном плане для меня, грустно осознавать, что мч позволил себе такое отношение ко мне (на нем крест, однозначно), грустно, что в момент абсолютного безсилия, страха, подорванности и незнаю что делать дальше, моя мама начала меня ругать, упрекать, а не дала мне поддержки. Теперь мне хочется только заботиться о себе и вообще не обращать внимание на других людей. Вообще ни на каких. Мне больно за себя, мне почему-то жалко себя. Но не в контексте, я такая несчастная, это не так. А в контексте, что я 2 месяца была в очень изношенных состояниях и совсем о себе не думала. Как следствие-я плачу, кушаю сладкое, не думаю о завтрашнем дне. Иногда вспоминаю маму и бывшего мч и могу опять заплакать. Вот. Как экологично пройти это состояние и вернуться в ресурсность и жизнерадостность?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.