Не можу бути собою, не вмію проявляти емоції

Доброго дня. Моя проблема полягає в тому, що я занадто сором‘язлива і замкнена в собі людина, і на мою думку через це моє життя складається не дуже вдало. Кожного дня мрію бути такою ж як мої знайомі - не боятись говорити, вміти висловлювати свою думку, дотепно і в тему жартувати, бути харизматичною та швидкою в діях та рішеннях і т.д. Натомість, я залишаюсь сором‘язливою людиною, яка боїться зателефонувати комусь, запропонувати щось першою, яка ніколи не відповідає в університеті і вічно мовчить, окрім цього зовсім не вміє проявляти емоції, 100 раз обдумує перш ніж щось сказати та складає в голові речення по типу «можна попити води?», перш ніж це запитати. Розбираючись в собі, я дійшла до висновку, що мені притаманний такий тип темпераменту як флегматик + я просто напросто інтроверт. Але все ж я не можу змиритись з тим, що все моє життя пройде без прояву емоцій і до найпрекрасніший подій та людей в житті в мене буде таке ж холодне ставлення як зараз. Вирішила звернутись сюди з питанням, чи можна змінити мою поведінку, якщо це притаманно мені через темперамент і тип особистості? І як це можливо зробити?
Ці думки, що насправді я не є такою спокійною і сором‘язливою, не дають останнім часом спокійно жити. Я дуже хочу бути цікавою особистістю для людей, адже вважаю, що могла б такою бути, якби не боялась заявити і розповісти про себе. До того ж, мені здається, що мої молоді роки проходять марно через цю боязнь, адже я не маю зовсім ні одної близької подруги або друга, так як не вмію підтримувати розмову з людьми, не вмію цікавитись їхнім життям і щиро проявляти емоції (всі знайомі досить часто кажуть мені, що я дуже беземоційна), я не можу заставити себе почати відправляти людям голосові повідомлення, хоча надзвичайно подобаються люди, які це роблять для мене і до того ж щиро та з емоціями.
Також останнім часом почала замічати, що в мене жахливий недостаток уваги від оточуючих, адже як тільки хтось про мене згадає або пожартує на рахунок теми, в якій я фігурую, то всередині надзвичайно приємно, що про мене згадати, що про мене пам‘ятають і т.д.
Тому цікаво, чи можна це все подолати, якщо працювати над собою?