Чи можуть це бути ознаки депресії чи просто заплутаності в собі

Я на протязі вже пів року відчуваю як змінилося моє життя і сприйняття тих чи інших ситуацій. Почалося все з тривог, можливл панічних атак. І я зрозуміла що мені треба звернутися до спеціаліста. Все наче було пояснено, і я потроху починала "дозволяти" як мене навчили казати собі, справи а не забороняти. Сказали що у мене є вибір хороших думок і поганих. Місяць проходить знову накатує, знову йду..і мені кажуть що треба не тільки це запам'ятати але і виробити звичку себе аналізувати, і налаштовувати на краще. Я вирішила що мені достатньо порад я сама зможу. Все наче тримається, починаю спочатку, все добре, але знову проходить місяць і я відчуваю самотність, таку велику що хочеться вити і мені не здається що це не нестача себе. Думки ,що краще б все зникло і полегшення від цих думок більше ніж коли я думаю про щасливі події в житті. Я не хочу помирати, у мене ніколи не було таких думок , просто мені іноді здається що набагато легше було б якщо б я зникла, наче і не було. Я боюсь, що це лише моя безвідповідальність за своє щастя, і я просто лінива і застрягла на одному місці. Звинувачення себе, жахливий режим сну що теж впливає на це все і небажання робити, те що приносить задоволення. І я здогадуюсь по якій причині це може бути.
Дякую за увагу і що прочитали це.