Заплутався в житті

Час іде, а я все більше не розумію чого саме хочу. Ще під час навчання в школі я відмовлявся від своїх інтересів і бажань. Це було частково по волі моїх батьків і частково моїх власних переконань, що це не приносить вигоди(ріс у небагатій родині) або дитячі забавки просто важав себе дорослим. Був дуже тихою, правильною і спокійною дитиною оглядаючись назад не розумію, як мене все це могло влаштовувати, про що взагалі я думав. В період дитинства та напевно зараз був під жорстким кортолем матері, затримуватись допізна на вулиці не можна хоч виріс в сільській місцевості нікого з знайомих так не контролювали. Так само піти кудись завжди потрібно було відпрошуватись в матері. Якщо я не появлявся вчасно на її думку вдома ходила забирати мене особисто або відправляли старшого брата, як результат пропало бажання гуляти з іншими дітьми, а точніше страх перед матір'ю. З часом все вставало тільки гірше. Поступивши в університет на бюджет, моя сором'язливість стала тільки гіршою, адже звичка порівнювати себе з іншими нав'язана з раннього дитинства заставила закритись ще більше від нових знайомих, які жили кращим життя на мою думку та одночасно відалитися від старих знайомих (сором за таке життя відмінного від нав'язаного стереотипами про студентське життя). В результаті абсолютна відсутність будь якого особистого життя, що створило ще більший страх пробувати його налагодити в старшому віці(ніколи не було дівчини і всього іншого), а також відсутність людей, яких би я міг назвати друзями, хоч є пару людей які вважають мене своїми друзями. Плюс до всього занижена самооцінка, яка не дає повністю реалізувати свій потенціал, знаю якби не мої комплекси і страхи я міг би досягти набагато більшого. Скоро 27 і ти розумієш, що не досягнув нічого і саме гірше не знаєш чого хочеш від життя. Заплутався в власних бажанях чи це твої або нав'язані гарною картиною з екрану. З початку повномаштабної війни являюсь мобілізований. І розумію, щоб я не зробив і не досягнув цього завжди буде мало - перфікціонізм який змушував ніколи бути задоволеним своїми досягненнями.