Заплутався в житті

Вітаю! Ви багато чого описали, але немає конкретного питання. Вам потрібна порада чи допомога, чи підтримка? Оскільки не було конкретного питання, опишу, що я бачу у вашій історії. Якщо ви хочете щось із усім цим робити - то це запит до психотерапевта, це довготривала робота, бо причини того, що є зараз, лежать у дитинстві.
Ви пишите, що ще в школі відмовлялися від своїх інтересів і бажань частково із-за того, що росли у небагатій родині. Мова тут іде про матеріальне щось чи не тільки? Бо якщо ви зараз не розумієте, чтого саме хочете, витоки цього в дитинстві. Коли дитина чогось хоче, а батьки ігнорують, не враховують, не вважають це значним та важливим, то дитина ніби відмовляється від частини себе. Навіщо чогось хотіти, якщо все одно нічого не отримуєш? І тут мова йде не тільки про матеріальні речі. І тоді в дорослому віці людина себе не знає, не знає, чого хоче.

Був дуже тихою, правильною і спокійною дитиною оглядаючись назад не розумію, як мене все це могло влаштовувати, про що взагалі я думав.

Коли ви були дитиною, то ви знайшли для себе такий спосіб жити під жорстким кортолем матері. Якщо з цим нічого не робити, то в дорослому віці така поведінка/реакції скоріш за все залишатимуться. Дитиною ви не мали того досвіду, розуміння, бачення ситуації, які маєте зараз. Тому для вас у тому часі це було найкращім рішенням (неусвідомленим) так себе поводити.

звичка порівнювати себе з іншими нав'язана з раннього дитинства

Ви правильно розумієте причину. Спочатку батьки порівнюють свою дитину з кимсоь іншим і зазвичай не на користь цієї дитини. Потім людина виростає і ставиться так само до себе сама: порівнює себе з іншими і так само здебільшого не на свою користь, бо завжди можна знайти, чим хтось кращий за мене. Те, що ви порівнюєте себе з іншими, пов'язане в тому числі і з тим, що ви себе не знаєте. І треба себе порівнювати, щоб дізнатися, який я.

І розумію, щоб я не зробив і не досягнув цього завжди буде мало - перфікціонізм який змушував ніколи бути задоволеним своїми досягненнями.

Якщо ви себе погано розумієте, не знаєте, чтого хочете, то і не буде задоволення від досягнень. Бо вони можуть бути не ваші. Коли ви будете знати свої бажання, ставити саме ваші цілі та досягати їх, тоді ви матимете задоволення від досягнення цього.
До себе ніколи не пізно повернутися, чи вам 27, чи набагото більше. Ви вже зробили перший крок - усвідомили, що вас не влаштовує, як воно зараз є.

Добрий вечір! Ви пишите, що «З початку повномаштабної війни являюсь мобілізований». Розкажіть, будь ласка, про цей відрізок вашого життя.
З повагою, Олена Мороз

Добрий ранок. Співчуваю Вам. Щоб зрозуміти та впізнати краще себе - потрібно помічати свої потреби. Бажання з'являються з усвідомлення своїх потреб. Якщо Вам складно, рекомендую підтримку психолога.

Час іде, а я все більше не розумію чого саме хочу.

Дякую, що відповіли! Зараз ви знаходитесь на службі в армії. В перший тиждень повномаштабної війни ви прийшли в воєнкомат і з того часу бороните країну. Скажіть, будь ласка, що саме зараз вас турбує, що відбувається у вашому житті військовослужбовця, що саме зараз змушує думати, що «щоб я не зробив і не досягнув цього завжди буде мало»?
З повагою, Олена Мороз

Доброго ранку, Ромео!

Скоро 27 і ти розумієш, що не досягнув нічого і саме гірше не знаєш чого хочеш від життя.

Вами можна пишатись, бо ви смілива і відповідальна людина. Бороните Україну ї не ховаєтесь десь закордоном, як чимало кремезних чоловіків, що за хабарі і підроблені довідки повтікали подалі. Однак, не впенений, що мої слова будуть прийняті вами повною мірою - аж занадто ви себе недооцінюєте.

Та й мова, власне, не про досягнення. Найважливіше, на мій погляд, це те, що ви себе досить добре усвідомлюєте і бачите усі чинники, що сприяли формуванню вашого характеру і особистості в цилому. А це багато чого вартує.

Інша справа - що з цим розумінням тепер робити? Куди його прикласти? От з цим може допомогти психолог, аби ви змогли вийти з-під впливу батьківскої моделі виховання і винайшли свою власну автентичність(!)

Мушу спитати.

В період дитинства та напевно зараз був під жорстким кортолем матері

Про дитинтсво мені зрозуміло, а от про "зараз" - не зовсім. То, може, поясните, яким чином мама вас жорстко контролює у теперішній час?
Чому дозволяєте? Що вас тримає під її наглядом?

І розумію, щоб я не зробив і не досягнув цього завжди буде мало - перфікціонізм який змушував ніколи бути задоволеним своїми досягненнями

Коли маємо справу з перфекціонізмом, то про бажання можна забути взагалі. Бо що таке перфекціонізм? Це залежність від потреби викривленим шляхом компенсувати свою меншовартість, недолюбленість і таке інше. Там немає свободи ВИБОРУ.

Отже, позбавлення від залежності передбачає перепроживання тих подій, завдяки яким цей викривлений спосіб свого часу виник. І формування іншого ставленння до минулого, а також усвідомлений вибір жити своїими бажаннями. Тут знову ж таки знадобиться допомога психолога.

Не так жорстоко, але контроль присутній був у відпустці 10 днів мати дзвонили питалася: де я є? коли буду вдома? Так само не розуміє, що я вже доросла людина мені нести відповідальність за свої помилки.

Розмовляли з нею про це?

Відчуття провини, що не виправдовую її сподівань, а також винни перед нею. Часто розповідають з батьком, як вони приймали свої життєві рішення спираючись на поради батьків або просто, щоб бути ближчими

Провина буває справжня, тобто фактична, і уявна. Як вам здається, ваша провина якого сорту?

Ви говорите про відсутність сенсу у вашій службі та житті взагалі. Схоже ви розгублені від цього усвідомлення. Дивіться, у відповідях психологів на відкритому форумі можна знайти сенси, які вам запропонують спеціалісти. Це добрий спосіб пізнання нового. І все ж є ймовірність повторення ситуації, яку ви описуєте: «Заплутався в власних бажанях чи це твої або нав'язані гарною картиною з екрану». Тому було б добре, якби ви звернулись до психолога у індивідуальну терапію з запитом прийняти свій сьогоднішній стан, як точку відліку, усвідомити саме ті бажання, що точно є вашими і працювати над пошуком ресурсів для втілення тих бажань у життя. Схоже вам про себе багато про що треба дізнатися.
З повагою, Олена Мороз

Просто хочу зрозуміти чого насправді я сам хочу, а не інші очікують від мене. Виріс в родині небагатій матеріально переважно та і думаю в інших аспектах також батьки завжди були зайняті (село роботи завжди вистачає).

Вітаю! Оскільки ви наразі знаходитесь у військовій частині, важко себе досліджувати, щоб почати краще себе розуміти. Вам треба виконувати накази, вибору майже немає. Подумайте, де ви маєте вибір (одяг, їжа, відпочинок, спілкування тощо). Вивчення себе можна почати з маленьких речей (там, де ви можете обирати). Постійно задавайте собі питання: Що я зараз хочу? Напр., чи хочу я їсти? Що я хочу? Я хочу цю їжу чи цю? Я хочу холодне чи гаряче? і т.п. Так само із іншим. Я хочу зараз книгу почитати чи подивитися фільм? Це може виглядати глупо. Але таким чином ви починаєте звертатися до себе та намагаєтеся прислуховуватися до себе й робити саме те, чого хочеться (звісно, де ви можете дозволити собі це робити). Згодом, ви почнете розуміти себе краще принаймні у дрібничках. Поступово можна таким чином розширювати пізнання себе у більш глобальних питаннях.

Я говорив з нею про це ще раніше, вона просто не визнає свої помилки каже: Будуть у тебе свої діти зрозумієш. І так завжди її ніколи не можна переконати.

Вона їх не бачить, не розуміє. Тому і не визнає. Важає, що діє абсолютно вірно заради вашого блага. Не треба чекати визнання помилок від мами. Можете ніколи не дочекатись, бо в неї свій, відмінний від вас, світогляд.

Провина моя більш уявна, бо поможливості завжди старався допомагати своїм батькам

Напевно ж, в уявної вини є своє підгрунтя. Просто так це почуття не з'являється. А, оскільки, є феномен провини, нехай і уявної, то він буде спотворювати вашу поведінку. Пригнічувати і спалювати вашу життєву енергію. Що, власне, зараз відчуваєте у всій красі. Тому з отим підгрунтям потрібно розбиратись разом з психологом, адже воно складається з різних спресованих в одне ціле емоцій, почуттів, більшою частиною не прожитих, скоріш за все, придушених.
Розібравшись з ними, з'явиться шанс "вийти на волю" з того полону і жити своє життя - так, як вирішите ви. Чи не варто це докладених зусиль?!