Почуваюся самотньою у шлюбі

Доброго дня.Останнім часом почуваюся самотньою у шлюбі.Чоловік ніби і поряд, але водночас він десь далеко.Він постійно на роботі, а коли вдома, то теж думає про роботу, або приходить стомлений і на спілкування зі мною, як він каже, немає сили.Він не реагує на мої прохання, на мої проблеми, коли я щось розповідаю йому,то теж байдужий,часто зривається на мені, ігнорує,ображається.Навіть в сексуальних відносинах, не чує мої бажання.Просто робить все так, як хоче він і тільки тоді, коли хоче він.Коли я проявляю ініціативу і бажання він мені спокійно може відмовити. Постійно я винна в усіх побутових проблемах.Я просто стомилася це витримувати, мені не вистачає уваги від нього, тепла, турботи.Я просто хочу відчувати себе коханою і бажаною. Все.Більше нічого не треба мені.Це емоції і відчуття, які мене наповнюють як жінку.Я відчуваю себе тоді комфортно і спокійно.Коли цього немає, це впливає дуже сильно на мій емоційний стан, в мене немає настрою, я дратівлива, в будинку безлад і в голові теж.Коли я кажу про це чоловіку,він говорить, що я придумала собі щось,що він не розуміє звідки я це взяла, і що взагалі я якась дурнувата, раз у мене таке в голові робиться.Мені доводиться постійно випрошувати в нього увагу, або щось зробити для мене, або обійняти мене. А я не хочу цього робити.Я хочу відчувати себе коханою жінкою.На даний момент я працюю на двох роботах, в той же час повинна бути приготовлена їжа тричі на день, чистий одяг у чоловіка та чистий будинок.Я стомлююся дуже і фізично і морально, сподіваючись, що чоловік це розуміє, розраховую на його підтримку чи увагу.Але її немає, а іноді ще й критика присутня в мій бік.Що їжа не така, чи не така солона чи пересолена. Чи взагалі я хотів те, а ти зробила не те і сама мала здогадатися, що я хотів.Я емоційно зараз дуже виснажена.Сьогодні він зірвався на мені, через те, що я не зробила так як він хотів.Ми збиралися їхати в місто і він збирався у ванній і сказав щоб я вийшла надвір його чекати, а я відповіла що не вийду.Бо на той момент прасувала йому одяг для поїздки.Подумала, що він закінчить свої справи у ванній, вийде, ми разом одягнемося і разом вийдемо. Але ні.Він вийшов, але вже дуже злий, роздратований, почав кричати, що я тупа, послав мене прямим текстом і сказав що ми вже нікуди не їдемо.Бо я як завжди зіпсувала йому настрій.Тобто знову зробив мене винною, я навіть не розумію через що. Можливо я забагато хочу і накручую себе? Чи й справді чоловік себе не повинен так вести? Як змінити його відношення до мене?