Відносини з колишнім

Добрий вечір! Вже рік як розійшлися з хлопцем, але підтримуємо звʼязок. Цей рік геть погано морально, апатія, ні з ким не хочеться спілкуватися, знайомитися. Незрозумілі всплески від «треба завершити спілкування з ним, він робить мені тільки гірше» до «кохаю його і пробачу все». Він кохає мене і я його до сих пір. Але ми не можемо знайти спільну мову, коли починаємо спілкуватись. Він тільки говорить як кохає та сумує, але коли справа доходить до серйозних шагів, наприклад зустрітися, то він нічого цього не робить. Мені від його бездіяльності важко морально і я не можу відійти, сльози накатуються в будь-який момент, ночами плачу. Почуваю себе просто не в ресурсі. Тривога може настати без причини, коли я розумію, що мені нічого не загрожує. Або коли ми з ним говоримо про наші відносини, також тривожність велика, починає тремтіти тіло, мурахи, кидає в холодний піт, але я головою розумію, що у нашій з ним розмові немає нічого страшного, просто про те як кохаємо один одного.
Питання: чи треба завершувати спілкування, якщо без цього спілкування і людини дуже важко? чи є прояви якогось розладу? можливо тривожного?