Як відпустити минуле?

Мій тато помер від раку,я не була з ним близька, його майже не було в нашій сім'ї,він довгий час пив,але він любив мене та сестру.
Зараз я розумію,що він загубив себе від невдалих намагань в роботі, і почав пити,чомусь саме в алкоголі він знайшов розраду якусь,а не в сім'ї.
Все дитинство мені було дуже важко,я просила його зупинитись,але все марно.
Зараз я маю свою сім'ю,тата настало в грудні,він мучився 3 місяці.
І не знаю чому але ніхто йому не казав що в нього рак.
Він не знав чому його так все болить,чому він не відчуває ніг,в нього був рак легень,він постійно просив якісь ліки йому купити
Але йому давали все як для онкохворого.
Я була в Польщі коли йому стало зле.
І коли я приїхала і побачила його я була в шоці,тому що він високий 180 і був під 120 кг,а тут лежить людина в якої тоненькі ручки і неможна сам дати собі раду.
В мене сердце розривалось від цього.
З кожним днем йому було все гірше,ці крики від болю.
Я просто була в істериці.
Я приходила до нього а він каже знаєш я був дурак,зараз так хочеться пройтись по вулиці і не бухати,а просто кави випити)
А я казала та скоро так і буде.
І це так важко було,тому що мені сказали мовчати і не казати що він вмирає.
На той час коли він вмре,я теж була в Польщі бо в мене була робота,і кинути я її не могла,через проблеми з документами я не приїхала на похорон тата.
Я цілий місяць була в дипресії,але я вийшла з неї
Проте я відчуваю вину за ту біль що він відчував,я відчуваю біль що я більше ніколи не скажу слово тато,
Я відчуваю більш шо я невспіла йому сказати як я його люблю і ще багато всього.
Я досі думаю про нього кожен день і мені дуже важко