Ніколи не було стосунків

Ліна те, що у Вашому віці Ви не у відносинах, це нормально, у кожного свій темп життя.
Чудово, що Ви знаходитесь у пошуку своєї людини, а не вступаєте у стосунки заради стосунків. І перш за все, треба розібратися, чи справді для Вас зараз актуальне створення сім'ї, чи такі думки приходять до Вас через вплив інших людей.
На жаль, у нашому суспільстві нав'язується залежність від стосунків, і багато хто прагне якнайшвидше в них вступити лише через страх самотності.
Ви розумна дівчина і досить швидко можете зрозуміти, що людина Вам не підходить. Якщо спілкування з нею дає дискомфорт, то, звичайно, не варто його продовжувати.
Зараз важливо сфокусуватися на своєму житті і наповнити його тим, що Вам приносить задоволення.
Коли ми займаємося змістом свого життя, робимо його більш цікавим і наповненим, самотність перестає нас лякати, а навпаки, стає важливим ресурсом для саморозвитку. До того ж, що більше часу ми присвячуємо своєму розвитку, то краще починаємо розуміти себе, свої справжні цінності та потреби. І тоді в нас відпадає потреба керуватися ідеями, нав'язаними іншими.
Коли ми знаходимося в контакті зі своїми цінностями, цілями, бажаннями, то у нас більше шансів притягнути в своє життя людину, яка нам підходить.
Важливо розуміти, що Ваша цінність не залежить від наявності чи відсутності пари.
Якщо Вам важко впоратися з цими переживаннями самостійно, можна звернутися до психолога, щоб краще зрозуміти себе та знайти свою внутрішню опору.

Це трапляється настільки регулярно, що починає дратувати. Типу я б хотіла мати біли себе людину хорошу, але якщо її ще нема, то що хапатися за перше ліпше? І саме ці їхні питання наштовхнули мене на думку «а може зі мною щось не те?»

Доброго дня!

Навряд чи Ви будете задоволені своїм життям, якщо почнете зустрічатися з першим ліпшим хлопцем. Але пошукати відповідь на питання, що з Вами відбувається, варто. Не в тому сенсі, що з Вами щось не так. А чому на Вас не звертають увагу ті хлопці, які Вам подобаються, інтерес же проявляють зовсім інші.

На те, кого ми приваблюємо і кого обираємо самі, впливає багато чинників: самооцінка, спосіб спілкування, невербальна поведінка, вміння показати свою зацікавленість. Іноді людина настільки боїться бути відкинутою, що несвідомо тримає дистанцію з тими, хто їй дійсно подобається.

У мене всього було 3 хлопця, які проявляли інтерес. В школі двоє, але вони були такими собі хуліганами. Зривали уроки, обзивали вчителів в очі, розбивали вікна і підпалювали різні речі.

Тобто це такі хлопці, які завжди ризикують і роблять те, на що інші не можуть наважитися.
Як вважаєте, серед тих хлопців, які Вам подобались, могли бути такі, які не могли наважитись проявити до Вас інтерес?
Ви якось давали їм зрозуміти, що вони Вам подобаються?

Тоді є сенс дізнатись, що ситуація, яку Ви описали, має назву - контрзалежність

Доброго ранку Ліно.
Насправді, кожна людина має свою цінність, яка залежить від рівня усвідомленості та самодостатності. Чим ця цінність нижча, тим більше людині хочеться бути "як всі", тим більший страх самотності та маловартісності. Саме ці якості змушують дівчат хапатися за кого попало, вступати у ранні сексуальні стосунки і виходити заміж за першого ліпшого, аби тільки захотів з нею одружитися. І саме ці якості змушують людей самостверджуватися за рахунок інших, намагаючись обезцінити їх вибір. Що, власне, як на мене, і відбувається з Вашими родичами. Їх само цінність залишається на рівні підліткового віку. Коли для багатьох основним була приналежність до спільноти, певної групи. Бо це давало відчуття захищеності "я така (такий) як всі, отже, я не самотня (ій) в цьому світі, і в цьому моя сила". Адже, небажання "їсти, що попало" - це прерогатива одиниць. На це потрібно мати внутрішню силу та відчуття власної гідності.
В кожному суспільстві існують певні штампи, маркери, усталені століттями норми та правила, за якими люди рефлексивно намагаються жити. І одне з таких правил українського суспільства - це раннє заміжжя жінки. Що жінкам, які встигли вийти заміж в ранньому віці, дає відчуття, що вони "такі як всі", і тепер можуть проявляти зверхність до тих, хто "не такий". Тобто, це штами, шаблон, стереотип. І чим нижче само цінність людини та її самоусвідомленість, тим більше зверхність та нав'язливість. Бо саме це підвищує їх самооцінку, Адже, без цього, вони почувають себе дуже невпевнено, їх життя, як правило, сповнене страхами, переживаннями та почуттям невпевненості і маловартісності. І, насправді, саме їх можна пожаліти. Бо вони рідко бувають по справжньому щасливими. Адже, їх щастя їм не належить, бо воно залежить цілком від інших людей, від обставин, від ситуацій, від грошей, від погоди, від наявності тієї чи іншої речі, ремонту квартири і т.д. Тоді як людина самодостатня, яка має внутрішній стрижень і розуміє закони життя та закони створення гармонічних стосунків, може бути по справжньому щасливою. Бо її щастя знаходиться всередині її самої. А отже, не залежить від зовнішніх обставин.
І, як на мене, Ви сприймаєте і себе і цей світ саме так. Єдине, для того, щоб вже ніхто і ніколи не зміг Вам нав'язувати, навіяти свої стереотипи та своє бачення будь чого, можливо, потрібно просто більше бути обізнаною, загалом, в тому, хто ми, звідки ми прийшла, і куди ми ідемо. Це додасть не лише внутрішньої гармонії, щастя та рівноваги, але ще й зробить Ваше життя невимовно цікавим.

Доброго ранку, Lina!

Може це зі мною щось не так, але мені ж не повинні подобатись всі?

Запрошую поглянути на Ваше речення більш уважно. В першій частині виказуєте сумнів - може, з Вами щось не так, а далі його заперечуєте чи то сумнівом чи то твердженням, мовляв, Вам не повинні подобатись всі.
Щодо першої частини. Якби це було правдою, то які підстави були б так вважати. Коротше, які, на Вашу думку, Ваші особливості - наявні або відсутні - впливають на теперішній стан речей?
Це питання значною мірою спрямовано на розкриття Вашого сприйняття і ставлення до самої себе. Тим більше не можна заперечувати того зв'язку, що існує між самосприйняттям людини і тим, як її бачать інші.

Відносно другої частини, то там, здається, все буквально просто - Вам не повинні подобатись всі. Що, власне, Ви і доводите прикладами з минулого, бо у Вас є свої критерії щодо потенційного ... хлопця -

я хочу людину свідому і яка мене приваблюватиме

Дивіться - я не написав коханого, чоловіка, близького друга. Написав "хлопця", адже і Ви ще не визначились. Сумуєте по увазі до себе зі сторони залицяльників, а наприкінці посту зауважуєте про тиск з боку родичів щодо весілля. А де ж загубилось кохання? Закоханість? Схоже, що воно поки що не на часі. Адже йому мають передувати такі природні явища, як цікавість, знайомство, приятелювання, дружба, пізнання людини, емоційна привабливість тощо.

Чи можна їх проскочити або перескочити? Комусь, дійсно, вдається... стрибнути у вир і там загубитись. Та чи буде це Ваш шлях? Схиляюсь до думки, що ні.

Отже, підсумовую.
На часі вирішення питання Вашого ПРОЯВЛЕННЯ в дорослому житті. Вашого внутрішнього наповнення енергією, яка випромінюється назовні. Вашого доброго і приязного ставлення до самої себе. Вашого оптимістичного налаштування, яке считується іншими. В такому разі ті молоді чоловіки, що привабливі Вам, потягнуться ніби магнітом. Ще будете відбиватись від надмірної уваги. Пом'яніть мої слова.

Доброго дня.

Власне, видається, що перш ніж шукати якісь рішення, хочеться зрозуміти що і наскільки в цьому хвилює саме Вас. Чи можете Ви абстрагуватись від допитувань, реакцій та нав*язувань родичів і для себе відповісти - наскільки мене зачіпає чи засмучує це? Чи це для Вас, окремо від всіх інших, в цьому проблема? Чи страждаєте Ви без стосунків??

Тому що, якщо рушійним в цьому є нав*язування інших, які дійсно задовбують і бувають вкрай неприємні, але самі Ви не відчуваєте потреби - то для кого буде та робота і пошук??

Інший момент, якщо Вам цього хочеться. І якщо так, то а що Вам потрібно в цих стосунках?? ДУже свідомо Ви кажете, що "хапатись за перше ліпше" не кращий варіант.
Але при цьому, можливо щось у Вашому способі вибору партнерів, проявів уваги чи симпатії створює умови того, що потрібна людина не знаходиться. Це теж можна подосліджувати

Доброго дня. Мабуть дійсно важливо як Ви відноситеся до себе. В чому ваші сумніви та незадоволення собою. Які відношення між ідеалом Себе та реальною. Як ви це приймаєте і справляєтеся з цим розривом. Якщо він є. І що за цим всім стоїть. Бо є таке собі загальне враження, що ви переносите всі ці речі несвідомо зовні. І наче в зеркалі роздивляєтеся що вам личить, подобається, а що ні в інших. Але це щось про внутрішню єдність, цільність, або страхи, тривоги, які їй заважають. В цьому можливо поступово розібратися

А вам самой кто-то нравится?
Чем наполнена ваша жизнь?
Есть ли места, где есть возможность познакомиться с парнями?
Нужны ли вам самой отношения или это просто чтобы быть как все?