Question by:
Марина
Age:
37
Поведінка та характер мами
<p>Мене турбує поведінка та ставлення моєї мами. Вона доношує мої речі, коли я купую щось, вона чекає, що це мені не знадобиться і я подарую це їй. Коли вона купує собі нові речі, то завжди хоче, як у мене. У мене є діти. Вона називає мене та моїх дітей своїми дітьми (тільки мене і дітей, ніколи мого чоловіка), хоча я просила цього не робити. Коли вона грає з моєю дитиною, то сама поводиться як дитина, а не як доросла. Я попросила її про допомогу нам, наприклад, приготувати їжу. Але вона завжди каже: я не знаю, що ви їсте (хоча знає, їсть у нас і бачить), я приготую, а ви потім їсти не будете. І в результаті готувати їжу на всю родину стаю я, а вона весело проводить час із моєю дитиною. Хоча я просила її про допомогу саме для того, щоб я мала більше часу з дітьми. У мене є друга дитина. І колись вона мені каже: я уявляю як я візьму коляску, візьму старшу дитину і піду з ними гуляти. Без мене…Весь свій час вона хоче проводити з нами, свого життя чи якихось інтересів у неї немає. Я намагалася допомогти їй знайти себе, але її не цікавить нічого, окрім проведення часу з моїми дітьми, бо вони «її кохають». У мене склалося враження, що вона хоче жити моїм життям і що несвідомо ставить себе на місце матері моїх дітей. Вона завжди захищає мою дитину переді мною і може образити мене грубим словом. Правила виховання, яких я прошу дотримуватись, вона майже завжди порушує і робить все по-своєму. Між моїм чоловіком та нею немає ніяких стосунків. А іноді вона може поводитись образливо до мене. Я запросила її на захід, але попросила піти до призначеного часу, тому що далі мені потрібно було бути там тільки з чоловіком і дітьми. Вона погодилася, але все ж таки залишилася до кінця, своєю присутністю відволікала увагу дітей на себе, вони погано поводилися і весь вечір я займалася заспокоєнням дітей, а не участю в заході. Коли все закінчилося, я сказала їй, що ми домовлялися, що вона піде і що цей вечір був для мене важливим, але вона його зіпсувала. На що вона відповіла, що не знала, як їй дістатися додому. А на моє запитання: а що не можна було спитати у нас? вона не відповіла. Ми збиралися їхати додому машиною, в яку вона не сіла, а натомість зі словами «не хочу вас затримувати» пішла у невідомому напрямку. Іноді мені здається, що я вже не розумію що відбувається і що від її поведінки я божеволію. Я розмовляла з нею, вона мене не чує. Я відчуваю, що її поведінка дуже токсична для мене та моєї родини, але як це припинити, як жити з нею у ладі і не на шкоду собі?</p>
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
