Відчуваю себе на межі

Доброго дня! Я розумію, що в мене не така вже погана ситуація і багатьом важче в мільйон разів особливо військовим в окопах та тим, хто постійно знаходиться у зоні бойових дій, але є відчуття що мої нерви вже не витримують цю війну та поступово їде дах. Минулого року мене дуже сильно підтримувала віра у скору перемогу і що все це рано чи пізно закінчиться, проте в цьому році з'явилося відчуття, що все це дуже та дуже надовго і важко із ним змиритися. Мені більше за все хочеться звичайних тихих ночей без тривог, іноді відчуваю що боюся йти спати, бо знову буде сирена та по ночам часто сняться різні жахи. А вчора Шахеди летіли на мою область і сьогодні все це продовжується, а на додачу я ще і вагітна. Сиджу у ванній і відчуваю, що хочеться плакати від відчуття безвихідності та приреченності на життя з війною та тривогою. За кордон виїхати не пошук через чоловіка, бо люблю його більше за всіх на Світі та не уявляю життя без нього. Підкажіть будь ласка, як звикнути до такої реальності та почати більш байдуже ставитися до загроз та повітряних тривог ночима? Як хоч трохи себе стабілізувати з такими поганими нервами у воюючій країні?