З чого почати?

-Привіт, мене звати Катя. Мені 9 років і я боюсь, що мене насварять дорослі.
-Катя, прокинься, тобі не 9. Тобі вже 29. Ти доросла жінка, в тебе є дитина та чоловік.
-Ні, мені 9, і мені все страшно. І я нічого не знаю.

Що ж, я виросла з мамою, котра пила. Тож мала досить травматичне дитинство, та маю те що маю.

Було все, і купа алкоголіків, і смерть батька, бідність, голод і булінг, мама котра напʼється і мене лає всіма лайками світа

Мені 29 років, а відчуваю себе дитиною. Всі навколо дорослі, а я дитина, котра у всьому сумнівається, нічого не знає, та її насварять. Я соромʼязлива, не вмію спілкуватися з людьми, немає ніяких амбіцій, не знаю чого хочу, не знаю «ким буду коли виросту», нічого я не знаю та всюди де можна, відчуваю провину.
Дуже переймаюсь із-за думок оточуючих. Про свої кордони та самореалізацію я взагалі мовчу.
Якась повністю поломана людина.

Але що тепер з цим всім робити я не знаю.