Допоможіть впоратися з незрозумілим для мене станом

Я незнаю, що в мене за стан такий, проте хочу поділитися ним з вами.
Я вже не можу робити вигляд, що в мене все добре.
Останнім часом дуже багато згадують різних позитивних подій, які якраз і є одними із факторів, які впливають на мій емоційний стан (наприклад, коли згадують подію посмішка, а потім така сильна тяга до минулого і біль у душі, ніби хочеться прожити ті емоції і події знову, повернутися у часи коли все було по іншому ).
Другою причиною є те, що я незнаю хто я ;свого призначення- теж не знаю. В який навчальний заклад вступати та на кого. Одним словом - розгубленість.
А ще мене нервують вчителі, постійно потрібно вдавати вигляд, що ти всім задоволений, підлаштовуватися під кожного. Вислуховувати в свою адресу крик на який ти не можеш відповісти, бо потім навіть мови ніякої не може бути про золоту медаль. Загалом я займаюся регулярно призові місця з різних предметів, але коли задаюся питанням, чи мені це потрібно, відповісти не можу.
Мого тата було тяжко поранено на війні, зараз він дома про те коженого разу, як дивлюся в його очі згадують пережиті мною на той момент емоції. І переживала я ці емоції у середині, знову видавала вигляд, що все добре та підтримувала маму . Проте, коли я ходила до школи з запухлими очима, ніхто навіть не запитав там мене, чи все добре(я зараз навчаюся в іншій школі, пішла туди щоб получити повну середню освіту , відчуваю себе там лишньою).
Сім'я у нас велика, але зараз ми залишилися у хаті в трьох.
Подруг у мене немає, окрім моєї старшої сестри. Це можна пояснити тим, що дивлячись на тих псевдо подружок, нікому не можу довіряти.
А також мене супроводжує емоція роздратованості, можу зірватися на одну з небагатьох найдорожчих людей - маму. Слово - вибач, сказати дуже важко.
Ще я боюся плину часу.
І кожного вечора сильний біль стискає серце, що сопроводжується плачем.
Є ще дуже багато різних факторів.