Я боюсь що із-за сильної тривоги можу щось зробити з собою

Десь з середини літа коли став рік як батька немає все пішло на гірше й я почала з кожним місяцем все частіше й частіше відчувати стрес і тривогу. Спочатку я могла спокійно відволіктись на щось інше й нічого що могло призвести до сліз (з думок) не з\'являлось на тиждень-два. З початком школи я намагалась всі предмети вести на вище 8 особливо предмети які я не розумію щоб не бути нижче подруги по оцінкам. Через місяць стало із-за цього набагато гірше й я вже не могла підтримувати таку планку на математичних предметах(фізика, алгебра, геометрія) й тоді все пішло на гірше. Я намагалась угробити своє здоров\'я й захворіти на ангіну й все таке аби не йти. Коли наступав вечір суботи я вже починала боятись що завтра неділя й потім знову в школу. Кожен вечір перед новим днем я плачу бо боюсь опозоритись і розчарувати матір тому що вона набагато краще вчилась за мене і очікує набагато більше від мене чим зараз є. Вона це не каже, але я знаю що вона може так думати. Я справді хочу бути гарною донькою яка радує оцінками й буде гарним прикладом доньки, але я не можу. Я боюсь йти в школу із-за того що я знаю що мої однокласники розуміють набагато швидше й більше більшість предметів а я не запам\'ятовую навіть те, що говорили після першого уроку. Я не можу швидко зрозуміти матеріал й мені потрібно більше часу щоб зрозуміти, але інші його розуміють за п\'ять хвилин й я завжди боюсь що мене спитають й я опозорюсь що нічого не розумію й не знаю. Єдині предмети які я витягую це англійська мова, зарубіжна література і мистецтво. Більше я нічого не розумію. Вчора все дійшло до того, що із-за сильної тривоги я цілий день намагалась получити отравлення ївши щось просрочене, те що їсти не можна й я розуміла що це може призвести до летальних ісходів. Із-за цього я написала щось типу записки чому я це зробила і я вибачалась що цн зробила. Я також написала подрузі з схожою запискою за що мені зараз дуже соромно й я видалила повідомлення бо в неї й так багато проблем й набагато гірші за мої. Я просто боюсь що із-за страху й тривоги я зможу зробити щось з собою й більше не проснусь просто. Я не знаю чому це все з\'являється але я вже просто хочу спокійно жити без цього всього