цитата:
Десь з середини літа коли став рік як батька немає все пішло на гірше й я почала з кожним місяцем все частіше й частіше відчувати стрес і тривогу.
Мабуть батько був дуже важливою людиною для Вас, Надя, ВІН приймав Вас більше за маму й підтримував Вас? Цінував Ваші досягнення? На відміну від мами, яка виставляла ЗАНАДТО ВИСОКУ планку своїми ОЧІКУВАННЯМИ й тим змушувала Вас відчувати себе неповноцінною, ГІРШОЮ за неї:
цитата:
Кожен вечір перед новим днем я плачу бо боюсь опозоритись і розчарувати матір тому що вона набагато краще вчилась за мене і очікує набагато більше від мене чим зараз є. Вона це не каже, але я знаю що вона може так думати. Я справді хочу бути гарною донькою яка радує оцінками й буде гарним прикладом доньки, але я не можу.
Так? Але така позиція мами призвела вже до дуже поганих наслідків:
цитата:
Вчора все дійшло до того, що із-за сильної тривоги я цілий день намагалась получити отравлення ївши щось просрочене, те що їсти не можна й я розуміла що це може призвести до летальних ісходів. Із-за цього я написала щось типу записки чому я це зробила і я вибачалась що цн зробила.
Це вже серйозно. Через
страх не отримати схвалення та любов від мами майже себе не отруїли.
цитата:
Я просто боюсь що із-за страху й тривоги я зможу зробити щось з собою й більше не проснусь просто. Я не знаю чому це все з'являється але я вже просто хочу спокійно жити без цього всього
Гарно, що боїтеся. Це буде Вас зупиняти, не дасть відбутись самодеструкції.
цитата:
Я боюсь йти в школу із-за того що я знаю що мої однокласники розуміють набагато швидше й більше більшість предметів а я не запам'ятовую навіть те, що говорили після першого уроку. Я не можу швидко зрозуміти матеріал й мені потрібно більше часу щоб зрозуміти, але інші його розуміють за п'ять хвилин й я завжди боюсь що мене спитають й я опозорюсь що нічого не розумію й не знаю. Єдині предмети які я витягую це англійська мова, зарубіжна література і мистецтво. Більше я нічого не розумію.
Скоріш за все, подібний загальмований стан - це якраз і є наслідок цього страху: не виправдати очікувань мами. То може просто ДОЗВОЛИТИ собі НЕ ВИПРАВДОВУВАТИ її очікувань? Залишити її очікування для неї ж самої. Бо вони - НЕ ВАШІ!
Заслужити любов - НЕМОЖЛИВО, це марна справа. Щоб Ви не робили - все буде НЕ ТАК, все буде НЕДОСТАТНЬО добре. Такий собі мамин тероризм. То може, Надя, ДОСИТЬ вже бути ЗАЛЕЖНОЮ від цього? Але НЕ вмирати і НЕ втікати, а просто ЗАЛИШИТИ сподівання мами - мамі. Це її. Хай в неї й залишаються.
А Ви - навчайтеся ТАК, як виходить САМЕ у ВАС, як ХОЧЕТЬСЯ ВАМ, а не мамі. Бо їй все одно не сподобатись. Така вже вона людина. НЕ ВИ така, а вона. Розумієте акцент?