Важкі стосунки.

Чоловік меня ображає і веде себе так, нібито його образили, обманює, не проявляє уважение, може принизити, обсудити і посміхатися, а коли я проявляю невдоволення, вигоняє.
Не цінує, не береже, не жаліє, не співчуває, не приділяє для мене час, відмовився від мене як жінки і проявляє байдужість.
Раніше він, в інтимних відносинах був активний поводився іноді жорстко і завдавав біль я намагалася йому донести що мені не приємно це, але він не чув, не витримавши це, я обурилася і він з цього моменту став поступово віддалятися.
Але він у відповідь каже, що він відокремився від мене, щоб не заразити грибком ніг, хоча він знає що грибок вже є у обох і відмовляється лікуватися разом зі мною.
Часто ображається на мої висловлювання і потім мститься.
Періодично істерить, змушує підкорятися його вимогам, погрожує мені.
Окремо спить, рідко миється, голиться і стрижеться, не охайний. Захаращує приміщення, двір, часто не доводе роботу до кінця, на довго відкладає. 2-3 в тиждень, а то і кожний день напивається до п\'яна, водиться з п\'ючими, запрошує їх до хати, але при цьому винить мене тому, що до нього перестали приходити друзі, так оні же приходять і приносять спиртне. Може піти і прийти пізно п\'яний.
Відмовляється від змін до кращого, не іде на контакт, на розмову реагує нервово.
Багато часу проводе в телефоні, не завжди хоче спілкуватися зі мною.
Раніше я уходила від нього, жила у подрузі, допомогала її з доглядом за її батьком, коли її батько помер, її брат попросив щоб я звільнила йому кімнату. Потім я жила у хресної, через півроку приїхав чоловік і надавав багато обіцянок що він змінився і краще чем раніше, умовив мене повернутися. Я повернулася, не довго він стримувався, все стало як і раніше, може і гірше.
Щоб піти від нього, то немає куди, мої батьки давно померли, хресна теж померла.
Донька живе у мужа, там я могу бути лиж гостью.
Я інвалід після травми, здоров\'я слабе, да ще і діабет підключився , мені нема сили десь заробляти і знімати житло, пенсії ледь вистачає на ліки.
Я не розумію як мені витримати це все, як дальше жити?
Важко жити під одним дахом з людиною, яка морально виснажує, дорікає і не знаєш коли відправить на вулиці.
Після цієї сварки, ми не спілкуємося вже 3 дні, він веде себе як нібито його образили, даже сам собі окремо їсти приготував.
Не відповідає на мої раніше задані питання, чому він так себе веде.
Я виснажена його поведінкою, сердце розривається, мені дуже погано, не знаю чого далі від нього чекати.
Це я описала так, в загальних рисах, все не опишеш.
Йому 59 років, мені 49.
Ми разом живемо 11-й рік у шлюбі, як на війні, бували хороші моменти, але насилу згадується.