Депресія

Вітаю, шановні спеціалісти.
Звертаюсь до вас з питанням, чи за порадою, не дуже виходить зібрати думки, але я постараюсь. Отже, мені 30 років, навчаюсь в медичному, маю 1.5 річну донечку. Пів року тому купили з чоловіком в кредит власне житло, і з ремонтом видали всі заощадження. Повстало питання щоб я шукала роботу, обговорили і обоє вирішили що так, варто. Чоловіка зарплати не завжди вистачає на поточні видатки. Дитинка адаптувалась в садочку, я знайшла роботу і вже тиждень працюю з 8 до 16. Мінусом є те, що я мушу сама возити дитину в садок (20км ~30хв), і з садочку на роботу (22км~40хв), тобто дитина знаходиться в закладі приблизно 9,5 годин. Перші дні в емоційному плані були для мене терпимі, а зараз я не витримую. Постійно плачу, злюсь, нервуюсь. Мені боляче лишати мою дитинку на цілий день з чужими людьми, злюсь і нервуюсь, бо маємо фінансові проблеми, і я не можу знайти кращої роботи з кращою зарплатою. Останні пару днів дитина просто максимально плаксива, істерить ( це моя вина? Вина розлуки з мамою? Чи починається криза 2х років?)Сьогодні доня граючись видерла мені пасмо волосся, а я накричала на неї і почала разом з нею плакати. Мені стало так боляче за неї, і за себе. Що буде краще зробити в цій ситуації ? Йти на роботу, бо ж всі дітки тут з 1 рочку ходять в ясла ? Чи побути ще вдома, але залазити в більші борги ? Чоловік не дуже хоче розмовляти, каже щоб я сама вирішила, що буде краще для мене, бо для сім'ї буде краще якщо я піду на роботу. Але чи так це ? Якщо буду страждати я і заразом дитина ? Чесно кажучи, я таких емоцій від себе не очікувала, спокійно підійшла до адаптації в садку, дуже хотіла вийти на роботу, бо вдома деградую. Але зараз боюсь піти на цілий тиждень, бо з п'ятниці до вечора неділі я навчаюсь, то ж вихідних в мене зовсім не буде. Додам що фізично я не втомлююсь ні вдома, ні на роботі, а от психо-емоційно відчуваю максимальне вигорання , але не можу зрозуміти від чого. Це в мене депресія? Чи я просто якась лінива ? Буду вдячна за будь яку пораду.