Депресія
Найдите психолога в Украине: психолог Киев, психолог Харков, психолог Одесса, психолог Днепр и другие регионы Украины или онлайн.
| Яна Валерьевна Музик психолог Київ 14-02-2024 20:09:58 |
3
Елена Владимировна Мороз Ирина Константиновна Зубиашвили Здравствуйте, Марта. Вы не ленивая, это не так. Раз вы пишете, что без работы чувствуете, что деградируете, и не устаете от учебы и работы. Я думаю, на вас давит чувство вины. Вы будто сами не адаптировались к тому, что приходится переживать разлуку с маленькой дочкой. Да там она с чужими людьми, но там же есть другие детки, и они могут вместе играть, проводить время, учиться чему-то. Плаксивость ребенка может быть вызвана усталостью. Так же на него может оказывать психо-эмоциональное состояние родителей, особенно мамы. Да, иногда обстоятельства в жизни складываются так, что приходится принимать сложные решения, и выбирать идти на работу. 
|
| Марія Радченко психолог Дніпро 14-02-2024 20:13:09 |
1
Доброго вечора! Чому Ви підозрюєте в себе саме депресію? Чи є у Вас інші її ознаки, окрім вигорання (порушення сну, порушення апетиту, відсутність задоволення від життя, постійне почуття провини, думки про суїцид) ? Як Ви почували себе після пологів і до того, як дитина пішла в дитсадок? Чи була апатія і зневіра в собі як матері в цей період? Які у Вас стосунки з власною мамою? цитата:
Останні пару днів дитина просто максимально плаксива, істерить ( це моя вина? Вина розлуки з мамою? Чи починається криза 2х років? Вам треба звернутися до дитячого психолога, де будуть сумісні сесії разом з донькою, де Вам детальніше все пояснять та допоможуть.
|
А Вы хотите задать свой вопрос психологам прямо сейчас? Или получить приватную помощь психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?
| 14-02-2024 21:00:12Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 360755 для Марія Радченко Доброго вечора, так, запідозрила депресію, бо протягом першого тижня життя дитини мала baby blues, так зазначили у виписці, пройшло самостійно, без ліків. Згадую цей стан і розумію що зі мною щось наближене - плаксивість, безсоння, переїдаю часто, особливо після того як понервуюсь. Відсутність задоволення від життя - так, мені навіть не приносить задоволення те що здійснилась моя мрія про власну оселю. Почуття провини - хіба перед дитиною, що мушу її залишати. Суїцид - зовсім ні. З донею ми завжди разом були, але я ніколи не мала проблем щоб залишити її з бабусями чи іншими родичами, ні плачу, ні істерик з її сторони не було. Стосунки з мамою.. ох.. важкі, тут можна написати роман в семи томах. |
| 14-02-2024 22:23:46Дополнение от автора |
|
↩ Реакція на відповідь № 360755 для Марія Радченко Щодо першого року дитини - як я писала, перший тиждень було щось схоже на післяпологову депресію, потім до 3х місяців боротьба за грудне вигодовування, яке так і не вдалось налаштувати. Так, було відчуття, що я погана мама, але з підтримкою чоловіка ми все подолали. Донечка завжди була максимально спокійна, ніколи не плакала без причини, ми всі добре спали, з 6 місяців було лиш 1 нічне годування, то ж я насолоджувалась материнством. Ближче до року я відчула, що вже мушу виходити в люди, і поставила собі мету пройти плавну адаптацію в садочку і йти на роботу, чоловік підтримав, та й ситуація фінансова така, що іншого варіанту просто немає. Взагалі я схильна до тривожностей, неврозів, максимально хвилююсь перед кожним виходом з дому ( особливо зараз). Іноді хочеться закрити всі двері і нікуди не йти, а іноді навпаки - не можу сидіти вдома, шукаю нагоди кудись поїхати.Щодо мами, постараюсь коротко. Своє дитинство я не вважаю щасливим. Було фізичне і моральне насилля. Гіперопіка, максимальна тривожність мами, булінг, нерозуміння, максимальний ігнор моїх бажань, емоцій. Хоч, звісно вона вважає що дуже мене любить і все для мене робила якнайкраще. В 17 років помер тато ( спокійна людина, добра і дещо флегматична людина ) і я зрозуміла, що життя з нею в мене не буде. Я пішла жити до хлопця і його батьків. Перестала спілкуватись з мамою. Як не важко здогадатися - хлопець виявився тим ще аб'юзером. Все повторилось. Після 4х років шлюбу я вийшла з цих стосунків. Зараз щаслива з добрим, люблячим чоловіком, він супер тато. А от маму я стараюсь тримати на відстані, хоч і пробувала відновити стосунки виставляючи свої кордони. Але вона як завжди замість заскопоїти, підтримати - розказує як їй з цим погано. Наприклад : я відвезла дитину в садок, сиджу і плачу. Подзвонила до мами щоб почути підтримку, а у відповідь - та заспокойся вже, колись на тиждень дітей залишали. А ввечері знову дзвонить, щоб побачити внучку і каже, " от як ти можеш на 9 годин її віддавати? А якщо її там будуть ображати ? А камери в садочку є? А може підсунь диктофон в іграшку, може там з дітей знущаються ? Бо я так за неї переживаю" От не розумію, як так можна, знаючи, наскільки мені боляче в важко. Ось така в мене мама. |
| Ирина Константиновна Зубиашвили психолог Київ 15-02-2024 00:22:07 |
1
У перші дні та тижні дитини у дитячому садку адаптацію проходять не лише самі діти, а й батьки. І багато мам відчувають почуття провини, віддаючи дитину в садок. Але подумайте, яку велику користь приносить дитині те, що вона ходить у сад. Вона розвиває свої соціальні навички, отримує масу нових знань та досвіду, а у мами з'являється можливість займатися улюбленою справою, заробляти гроші. Якщо дитина плаче і не хоче йти в сад у перші дні, не поспішайте себе звинувачувати, дайте дитині можливість адаптуватися: можливо через тиждень їй так сподобається, що бігтиме з радістю в сад. Пам'ятайте. що дитині потрібна спокійна, усміхнена мама. Діти чутливі та Ваш настрій індукується на дитину. А почуття провини – це обов'язковий елемент батьківства, це означає, що Ви всією душею переживаєте за коханого малюка. Поступово Ви почнете помічати, як дорослішає та змінюється Ваша дитина, вона придбає в саду нових друзів та нові корисні навички. Прийде час і вона з радістю йтиме в сад і з радістю бігтиме до Вас після нього. Після саду приділяйте дитині максимум уваги і Ваше почуття провини розтане з часом. Відредаговано автором 15-02-2024 00:24:22
|
| Павел Леонидович Басанский психолог Київ 15-02-2024 07:17:25 |
3
Володимир Анатолійович Тарасенко Алла Володимирівна Романенко Доброго ранку, Марта! цитата:
Мені боляче лишати мою дитинку на цілий день з чужими людьми, злюсь і нервуюсь, бо маємо фінансові проблеми, і я не можу знайти кращої роботи з кращою зарплатою. Останні пару днів дитина просто максимально плаксива, істерить цитата:
це моя вина? Вина розлуки з мамою? Чи починається криза 2х років? По-друге, це ще і не криза 2-х років, бо ще зарано для неї: цитата:
маю 1.5 річну донечку Думаю, що саме через це вона: цитата:
Сьогодні доня граючись видерла мені пасмо волосся цитата:
я накричала на неї і почала разом з нею плакати. Мені стало так боляче за неї, і за себе цитата:
Почуття провини - хіба перед дитиною, що мушу її залишати цитата:
плаксивість, безсоння, переїдаю часто, особливо після того як понервуюсь. Відсутність задоволення від життя - так, мені навіть не приносить задоволення те що здійснилась моя мрія про власну оселю цитата:
Взагалі я схильна до тривожностей, неврозів, максимально хвилююсь перед кожним виходом з дому ( особливо зараз). Іноді хочеться закрити всі двері і нікуди не йти, а іноді навпаки - не можу сидіти вдома, шукаю нагоди кудись поїхати цитата:
я відвезла дитину в садок, сиджу і плачу. Подзвонила до мами щоб почути підтримку, а у відповідь - та заспокойся вже, колись на тиждень дітей залишали. А ввечері знову дзвонить, щоб побачити внучку і каже, " от як ти можеш на 9 годин її віддавати? А якщо її там будуть ображати ? А камери в садочку є? А може підсунь диктофон в іграшку, може там з дітей знущаються ? Бо я так за неї переживаю" От не розумію, як так можна, знаючи, наскільки мені боляче в важко. Ось така в мене мама цитата:
А от маму я стараюсь тримати на відстані, хоч і пробувала відновити стосунки виставляючи свої кордони
|
| Алла Григорівна Веленко психолог Київ 15-02-2024 09:45:58 |
Доброго дня Марто!
Колеги сказали багато правильного та корисного, тому я спробую зосередитися лише на головному, як на мою думку. "Коріння" Ваших ВСІХ депресивних станів, схильності до неврозів, тривожності, плаксивості, переїдань "родом з дитинства" і криється, насамперед, в стосунках з Вашою мамою. Ви можете сто п'ятдесят разів відсторонюватися зовні від неї, але до тих пір поки не будуть глибоко, на рівні підсвідомості, пропрацьовані дитячі травми, Ви в моменти чергових стресів, будете внутрішні проблеми "заїдати", вони будуть "виходити" поганим сном, тривожністю та пригніченим станом... На мою думку, дитина в такому знервованому стані лише тому, що в знервованому, пригніченому стані перебуваєте зараз саме Ви. А Ви в такому стані тому, що Ваш травматичний досвід спілкування з мамою в дитинстві "наклався" на стосунки з Вашою дитиною. Тобто, Ви сприймаєте свою дитину через призму больових відчуттів ставлення Вашої мами до Вас. Чому саме зараз, коли дитина пішла в садочок, цей спусковий механізм спрацював? Я можу лише припускати, а сама відповідь криється в Вашій підсвідомості. Можливо, на рівні відчуттів, є травматичний досвід "відриву" від матері, коли Ви були зовсім маленька... Можливо, все є наслідком маминого аб'юзивного ставлення до Вас, тому зараз, перебуваючи сама в ролі мами, Ви панічно, певне що несвідомо, боїтеся нанести таку ж травму своїй донечці, але... Не бажаючи цього, все ж таку травму наносите своїм глибинним станом невдоволеності саме собою як мамою, яка неочікувано, опинилася в ролі, фактично, своєї матері, яка колись "відірвала" від себе Вас маленьку, недодала любові, відштовхнула сердечною холодністю"... Насправді - це таке собі замкнене коло, яке можна "розірвати" лише "перезаписавши" свої дитячі травми та установки. По іншому воно не працює, на превеликий жаль. Є певні закони цього життя і певні закони стосунків близьких людей, які працюють в любому випадку, знаємо ми про її існування, чи ні. Чим сильнішим є внутрішній осуд, критика батьків, або когось одного з них, тим швидше ми самі опиняємося в їх ролі... Для чого це робиться? Думаю, замислившись, Ви і самі дасте на це питання відповідь. Окрім того, на мою думку, Ви з чоловіком переоцінили свої можливості на якомусь етапі і захотіли мати більше комфорту, аніж на сьогоднішній день можете фінансово"витягнути". Тобто, Ваші бажання елементарно перевершують Ваші реальні можливості це як на скакового рисака використовувати у ролі коня, що призначений для перевезення вантажів. Можливо, варто знизити рівень матеріальних притязань і навчитися поки обмежувати себе меншим? Адже, на кону не тільки Ваше психо-емоційне здоров'я, а і здоров'я Вашої дитини та і чоловіка також. Бо саме жінка своїм внутрішнім станом закладає атмосферу вцілому, всієї родини. Вам вирішувати, та я б все ж радила розставити чіткі пріоритети, що потрібно зробити насамперед. А почати потрібно з себе та свого психо-емоційного стану. Відновитеся Ви, дитина одразу заспокоїться та і фінансові проблеми також почнуть вирішуватися. До речі, гроші потребують вміння правильно з ними поводитися. Там, де все витрачається суто на матеріальне, тільки для себе, гроші, як правило, перестають прибувати.
|
| Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 15-02-2024 09:54:58 |
2
Павел Леонидович Басанский Доброго ранку, Марто! цитата:
Буду вдячна за будь яку пораду. Це призведе до певної визначеності і закриє дірку в психіці, через яку випаровується життєва енергія. Точно буде корисною СПІВПРАЦЯ з психологом(!) Аспектів співпраці, судячи з Вашої особистої історії - дитинтства, стосунків з мамою, перших невдалих відносин - буде чимало. І на це знадобиться багато часу. А певні кроки варто робити вже зараз, не зволікаючи. Тому: Точно буде корисною турбота про власне здоров'я, свій настрій і наповнення ресурсом. Будь-яким, бодай дріб'язковим, що дає хоч крихту радості і задоволення. Точно буде корисним дотримання режиму сну - засинати і просинатись в один і той же час. Точно буде допомагати "серотонінова і дофамінова дієта" + вітаміни групи В - для підтримки нервової системи.
|
| Светлана Владимировна Киселевская психолог Дніпро 17-02-2024 10:33:22 |
Здравствуйте, Марта!
цитата:
Що буде краще зробити в цій ситуації ? И подумать, что у вас стоит на первом месте - материальное благополучие (деньги) или ваше здоровье (психическое и соответственно, физическое). Если вы уже чувствуете цитата:
максимальне вигорання Поэтому вам надо определиться с тем, чего вы хотите и отделить свои желания от долгов. А также убрать страхи и ограничивающие убеждения. После этого нужно будет построить иерархию смыслов, ценностей, определиться с целями и после этого всего осуществить желаемое (то, что вы хотите). Потому что у вас проблемы не с ленью или депрессией (которой у вас нет), а с мотивацией. Если захотите во всем этом разобраться и привести себя в нормальное состояние, приглашаю вас на индивидуальную консультацию. Я работаю с такими запросами и могу вам помочь.
|
Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!
 |
|
Наши психологи
Похожие онлайн консультации
24-01-2024
Бесит собственный ребенок
19-12-2023
У меня не получается быть мамой
14-12-2023
Я плохая мать?
06-12-2023
Післяпологова депресія
15-11-2023
Я погана мати
13-11-2023
Депресія чи вигорання?
18-10-2023
Чи робити аборт ?
Витоки політичного порядку. Від прадавніх часів до Французької революції
темы: життя психотерапия семьяРекоммендуем
Мать - одиночка. Ребенок или аборт?
Женщину, принимающую самостоятельное решение о рождении ребенка, хочется поддержать тем, что она будет права в любом случае, какой бы выбор ни сделала. Потому что правильных решений в данной ситуации нет. Есть много точек зрения на эту тему
Эмоциональное выгорание мам
Эмоциональное выгорание мамы - как распознать? Эмоциональному выгоранию больше всего подвержены люди помогающих профессий - доктора, психологи, учителя, работники социальных служб и… мамы.
Когда беременность не наступает, или как заметить черную гориллу
Знаете как работает функция репродукции человека? Как у животных. Размножение возможно в комфортных и безопасных условиях окружающей среды.
Чому чоловіки не горять бажанням возитися з немовлям?
Лише невелика кількість майбутніх батьків згадають про практичну допомогу по догляду за дитиною, про намір розвивати спадкоємця, грати з ним вже з народження, - і тим паче небагато реально цим займатимуться.
