Вопрос от:
Анастасія
Возраст:
30
Я погана мати
Привіт)Моїй Донці 4 роки і я вже 4 роки терплю фіаско в материнстві.Спочатку я взагалі була просто жахливою, зараз трохи краще,але ще погана мама.Все пішло не так з самого початку, як тільки донька народилася.Дитина запланована,вагітність протікала добре, пологи були затягними і виснажуючими,але без ускладнень.Але з самого першого дня в мене якось не задалося з дитиною.Вона весь час кричала поки інші новонароджені тихенько спали і прокидалися аби поїсти. Мене так це виморило,що в першу нашу спільну з нею ніч,я ,через відчай, втоми і безвихідь, струхнула новонароджену дитину.Звичайно це було легенько,але сам факт того що мене вибісила моя дитина в першу ж ніч,вже говорило про те, що щось зі мною не так.Далі,до року доньки,я була в глибокій післяпологовій дипресії (до психіатра не зверталася, але здогадуюся, що то було саме воно)і частенько кричала, трусила і інтенсивно вмивала свою маленьку доньку.Після року стало трохи легше, але все рівно вона мене скажено злила і я постійно зривалася на неї. Одного разу, під час чергової істерики вона лягла на асфальт посеред дороги.Я взяла її на руки і понесла,а вона виривалася і кричала.В руках була вона і важкі пакунки з продуктами і я не придумала нічого краще, ніж вкусити її за щоку.Чим далі тим я рідше вдавалася до фізичних покарань,але інколи бувало.Останнього року можу лише дати по жопі, але дуже рідко. Моя дочка далеко не янгол, я знаю багато дітей, але моя наче якийсь скажений енерджайзер. Вона занадто активна, потребує дуже багато уваги, вперта і вередлива. Інколи мені здається, що вона хоче просто довести мене до того, що я втрачу розум. Але я всерівно її люблю і завжди любила. Мої приступи злості і агресії змінюються шаленим залюбленням дитини. Я часто її цілую, обіймаю і говорю, що люблю.
Я розмовляю з нею і пояснюю, що кричу і караю її не через, те що не люблю, а тому що злюся через її поведінку.Я прошу в неї вибачення.Я чудово розуміє, кричати, а тим паче, бити дитину не можна.Я двічі проходила терапію у психологів.Під час нашої терапії вони запевняли мене, що я нормальна мама і нічого страшного відносно дитини не роблю.Але ж я знаю,що постійні крики і рукоприкдадство по відношенню до дитини не допустимі.Але я не знаю як мені стримувати себе.Бо вона реально може довести до сказу.Не хочу запам'ятатися дитині злою, постійно кричущою мамою.Як мені бути, чи травмувала я псифіку дитині своїми зривами?Вдень вона мене виводить з себе, ввечері я зриваюся і кричу на неї.А потім вночі мене мучить сумління.
Я розмовляю з нею і пояснюю, що кричу і караю її не через, те що не люблю, а тому що злюся через її поведінку.Я прошу в неї вибачення.Я чудово розуміє, кричати, а тим паче, бити дитину не можна.Я двічі проходила терапію у психологів.Під час нашої терапії вони запевняли мене, що я нормальна мама і нічого страшного відносно дитини не роблю.Але ж я знаю,що постійні крики і рукоприкдадство по відношенню до дитини не допустимі.Але я не знаю як мені стримувати себе.Бо вона реально може довести до сказу.Не хочу запам'ятатися дитині злою, постійно кричущою мамою.Як мені бути, чи травмувала я псифіку дитині своїми зривами?Вдень вона мене виводить з себе, ввечері я зриваюся і кричу на неї.А потім вночі мене мучить сумління.
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
