Відчуваю себе винною що не попіклувалась про маму максимум коли вона захворіла

Зараз відчуваю вину за це. У мами в подорожі роздуло десну (чи то поцарапала, чи зуб мудрості почав рости).

Я відчуваю тепер провину за своє відношення до неї.

Їй було погано, я могла б визвати таксі і їздити по справам з нею на таксі (хоча вона відмовилась)

Могла їй сама суп принести, але не встигла бо вона вже сама вийшла з туалету і взяла його сама.

Могла в прокинутись раніше і їй зварити яйце, але я взагалі важко ранком прокидаюсь.

Я робила деякі дії для неї щоб попіклуватися про неї, але не так багато як би вона піклувалася б про мене якщо б я захворіла.

В той момент в подорожі я якщо чесно на неї злилась що вона скоріше всього сама собі роздерла Десну (в неї різкі рухи то дуже навіть реально), або якщо це зуби то вона не зайнялась зубами раніше і тепер в подорожі захворіла. Це звучить жорстко але в мене були такі емоції. В першій частині подорожі на мій день народження в неї зіпсувався настрій, незрозуміло чому. І взагалі своїми діями і станами вона зіпсувала мені подорожі. В основному я повинна була за неї всюди платити, бо їй чоловік дав мало грошей, а сама вона не працює. Плюс бісила мене своїми розповідями про те яка вона була жертва по життю, і все погано було а а зараз трохи краще але все одно погано.

В принципі мама могла відмовитись від цих подорожей, якщо розуміла що вона не зможе фінансово потягнути. Я не обіцяла що я всюди за неї буду платити. Могла б відмовитись і не їхати. Або хоча б не обідати б що не купила їй додаткових подарунків, а мені вона купила.

Короче в мене в голові зараз каша із эмоцій. Відчуваю вину і злість.

Планую зараз підготувати для неї корзину з фруктами і ліками що б показати турботу і зменшити почуття вини.

Я погана дочка? Як себе вести щоб не злитись а потім вину не почувати?