Як вести себе коли чоловік сказав що йому потрібно розібратись в собі?

Чоловік сказав що не відчуває любові до мене, хоча я йому дорога і потрібна, сказав що хоче розібратись в собі. Живемо разом але я його обіймаю, я пригортаюсь до нього, я його цілую, бо я його люблю, а він обіймає тільки тоді коли видно що я дуже сумна, але він це робить просто щоб заспокоїти, а не через те що хоче мене торкатись чи любить. Я вже купувала новий одяг, міняла образ, готувала страви, але ні слів любові, ні компліментів, ні схвильованості я не почула. Я кажу я тебе люблю, я скучила, а він каже «та я розумію» або мовчить. Ми говорили про ситуацію я сказала що почекаю поки він розбереться в собі. Але скільки чекати!? Я лягаю спати і прокидаюсь з одними і тими ж думками: що якщо любові до мене так і не з'явиться? Кожного дня стримую сльози що він не бачив як я реву цілий день, бо він приходить і починаю заспокоювати лиш для того щоб заспокоїти: типу не плач все буде добре, не думай про це, не сиди вдома йди погуляй. А я вже втомилась це чути! Це зараз він біля мене, може через звичку, може ще боїться сказати що це кінець, але ж його серце вільне, виходить він зі мною поки не зустріне ту яку полюбить. І тоді вже неважливо буде скільки всього ми пройшли, неважливо буде всі слова які він каже, типу« ти для мене дорога, ти мені потрібна, я бачу як ти для мене стараєшся, але зараз діло не в тобі а в мені, мені потрібно розібратись в собі, повір ти мені дорога». Дорога не дорога а без любові далеко не заїдеш, відчуття що він зі мною із жалості щоб не розревілась вкрай, але ж він не зможе вічно робити вигляд що так добре, а я скільки ще зможу так: бути біля нього але не з ним. Все що можна було покращити я зробила: і свій вигляд, і дім, і їжу, і відношення. Що тепер? Лише один варіант: залишити його в спокої? Стати такою ж холодною як він? Нехай живе своїм життям, а я своїм?