Думки про самогубство?

Останнім часом моє життя стало гойдалками. Тут в мене все чудово, я гуляю з друзями, радо займаюся хобі, проводжу час з сім\'єю, в мене є мотивація щось робити. А наступного дня я не хочу вставати з ліжка. Мене дратують люди, усі, навіть просто чути їх за вікном викликає спалах люті. Я не хочу нікого бачити, я не можу нічого робити. Я шкоду собі, але останнім часом навіть це вже не приносить полегшення. Це змушує шукати нові способи як заподіяти собі болю. Я ніби весь час на грані, і я не знаю коли зірвуся. Я хочу зникнути. Навіть в хороші дні мені важко спілкуватися з людьми. Я втомилася від усього. Я ніби не можу навіть нести відповідальність за себе, адже ці стани змінюються занадто різко. І коли якась одна емоція домінує, я забуваю як це відчувати щось інше. В мене немає сил навіть спробувати щось змінити... Я хочу тиші і спокою, але поки я є я, це неможливо.